У Велику Суботу Православна Церква згадує тілесне поховання Ісуса Христа і зішестя Його в пекло.
Знявши з хреста і обвивши плащаницею із пахощами, за звичаєм іудеїв, Йосиф і Никодим поклали Пречисте тіло Господа в новому кам'яному гробі в саду Йосифовому, що знаходився недалеко від Голгофи. До дверей гробу привалили великий камінь. При похованні Ісуса Христа перебували Марія Магдалина й Марія, мати Якова та Іосії.

Велика п’ятниця є днем великої скорботи. З впевненістю можна сказати, що цей день став найбільш страшним в історії людства, оскільки безсоромні іудеї взяли і розп’яли на Хресті Господа Слави. Очікуваний Месія був відкинутий Своїм народом. Той Кого проповідували пророки приніс Себе в жертву за гріхи світу.

Розповідь про день страждань Спасителя присутня у кожного з чотирьох євангелістів (Мф. 26. 20-27. 66; Мк 14. 17-15. 47; Лк 22. 14-23. 56; Ін 13. 1-19. 42), згідно котрими все, що відбулося у Велику п’ятницю, не було випадковістю, а було найважливішою частиною домобудівництва (Божественного плану) спасіння.

В день Опрісноків, коли, за старозавітнім законом, слід було заколювати і їсти пасхального агнця, і коли настав час, щоб перейшов Спаситель від світу цього до Отця (Ін. 13, 1), Ісус Христос, що прийшов виконати закон, послав своїх учеників Петра і Іоанна в Єрусалим приготувати Пасху, яку як тінь законну, мав Він замінити Пасхою новою, - самим тілом і кров'ю Своєю.

З настанням вечора Господь прийшов з дванадцятьма своїми учениками в велику простору горницю одного єрусалимлянина (Мк. 14, 12-17) і возліг. Переконуючи, що в царстві Божому, яке не від світу цього, не земні велич і слава, але любов, смиренність і чистота духу відрізняють істинних членів.

Ніч з вівторка на середу Ісус Христос в останній раз перед своєю смертю провів у Віфанії. Тут в будинку Симона прокаженого уготована була для Спасителя вечеря.
Жінка-грішниця, довідавшись, що Він возлежить в будинку фарисеєвому, приступила до Нього з алавастровою посудиною миру цільного дорогоцінного і вилила Йому на голову, в знак своєї любові і благоговіння до Нього (Лк. 7, 36-50). Учні Його шкодували про трату миру, вони говорили: що можна його було, продати більше ніж за триста динаріїв і роздати убогим.

Ніч на вівторок Ісус Христос провів також у Віфанії, і у вівторок вранці знову прийшов у храм Єрусалимський і багато навчав у храмі і поза храмом (Мф. 24, 1). Первосвященики і старійшини, чуючи притчі Його і розуміючи, що Він про них говорить, намагалися схопити Його і вбити. Але напасти на Нього відкрито не могли, оскільки боялися народу, який шанував Його за пророка (Мф. 21, 46), був у захопленні від вчення Його (Мк. 11, 18), слухав Його з насолодою (Мк. 12, 37).

Страсною седмицею, або Страсним тижнем називається останній тиждень перед Великоднем, присвячений спогадам про останні дні земного життя Спасителя, про Його страждання, розп'яття, хресну смерть, поховання. Цей тиждень особливо шанується Церквою. «Всі дні, - йдеться в Синаксарі, - перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці Свята і Велика седмиця (страсна), і більше самої Великої седмиці ця Велика і Свята субота. Називається ця седмиця великою не тому, що її дні або години більші (інших), але тому, що в цю седмицю здійснилися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя ... »

17 квітня 2022 року, в шосту неділю Великого посту, Свята Православна Церква вшановує свято Входу Господнього в Єрусалим.
У цей день Високопреосвященний Михаїл, архієпископ Вінницький і Тульчинський, звершив святкові богослужіння у кафедральному храмі Нерукотворного Образа Господа нашого Ісуса Христа м. Вінниці.
На запричасному стиху проповідь з благословення владики виголосив прот. Микола Мельник.
У це свято храм був переповнений віруючими, багато з яких приступили до Таїнств Сповіді і Причастя.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!

Сьогодні ми святкуємо урочистий вхід Господа нашого Ісуса Христа в Єрусалим. Не раз і раніше Христос приходив до Єрусалима, не раз навколо Нього збиралися маси людей, що приходили слухати Його повчання та зцілятися від своїх недуг, але такої урочистості під час попередніх завітань Христа до Єрусалима не було.

Чому цей вхід був урочистим і чим він відрізняється від урочистих входів царів і великих полководців сивої давнини?