У маленькій Теклівці людно, як ніколи. Відчинені двері церкви, яку у свій час побудував для односельців Володимир Яворівський. Як і в далекому Києві, сьогодні, 19 квітня 2021 року, тут також пройшла панахида за упокій душі Володимира Олександровича. Зійшлися теклівчани, приїхали друзі, знайомі, представники місцевої влади. «Надзвичайно важливо, аби тут теж горіла свічка й лунала молитва. Бо ця ошатна церква стала символічною часточкою його душі, яку він залишив для земляків», - каже голова Городківської громади Олена Резнік.

І, як зауважив священник отець Петро Підсадний: «Для нас він зробив чимало, ми ж для нього можемо тепер зробити більше – щиро помолитися». У спогадах друзів Володимира Григоровича Кубаля, Євгенія Миколайовича Савицького, голови адміністрації Тульчинського району Олександра Гаврилюка Володимир Яворівський постає щирим товаришем, готовим завжди прийти на допомогу, великим патріотом України в боротьбі за її становлення та волю. В усіх, хто сьогодні згадував Володимира Олександровича, на очах були сльози. Людмила Красюк, місцева жителька, порівнює його з ангелом – охоронцем їхнього невеличкого села. Євгеній Савицький веде до рідної хати Володимира Яворівського. Сюди він приїжджав разом із товаришем кожного разу, коли той бував у Городківці на могилі батька. «Тут Володя відпочивав душею. Іноді залишався переночувати, набратися сили від батьківської землі», - каже Євгеній Миколайович. «Тут закопана моя пуповина», - любив казати сам Володимир Олександрович. Тут він назавжди залишиться в найкращих спогадах вдячних земляків.
З благословення Високопреосвященного Михаїла, архієпископа Вінницького і Тульчинського, лунала заупокійна молитва в теклівській церкві, яскраво горіло полум’я свічок. У глибині душі кожен присутній вірив, що душа Володимира Яворівського сьогодні була тут. Спочивай із Богом, наш земляче. Ти віддав Україні всього себе.

Підготувала Валентина Гижко