У книзі Іоана Хрисавгіса «Варфоломій: Апостольська місія. Пророче бачення», яка щойно вийшла у видавництві «Дух і літера», зібрані свідчення наших сучасників про непересічну постать Патріарха, якого часто називають миротворцем, будівничим комунікаційних мостів і «зеленим патріархом».
Пропонуємо увазі читачів бібліотеки NewLib шість яскравих свідчень із власного досвіду спілкування відомих світових та релігійних лідерів із Патріархом Варфоломієм, що увійшли до цієї книги.

Папа Франциск:
У Патріархові Варфоломії я побачив глибоку духовну чутливість до болісного стану сучасного людства, так сильно зраненого невимовною жорстокістю, несправедливістю та дискримінацією. Ми обидва вкрай стурбовані тяжким гріхом проти Бога, який, здається, щодня примножується, а саме глобалізацією байдужості до спотворення образу Божого в людині. Ми переконані, що покликані працювати над розбудовою нової цивілізації любові й солідарності. Ми обидва усвідомлюємо, що тепер, коли ми опинилися перед надзвичайно серйозними проблемами, голоси наших братів і сестер змушують нас стрімкіше рухатися шляхом примирення та співпричастя між католиками і православними — задля того, щоб вони могли достовірно проголошувати євангеліє Миру, яке походить від Христа.
Я вважаю водночас милістю і привілеєм йти пліч-о-пліч із Патріархом Варфоломієм у надії служити нашому єдиному Господу Ісусу, розраховуючи не на наші вбогі сили, а на вірність Бога, за заступництва святих братів — апостолів Андрія та Петра.
Передмова Його Святості Папи Франциска, с. ХІ.

Джозеф Байден:
Мене одразу захопили його тепло й духовність. Вони огортають вас. Він випромінює благодать і володіє даром переконання. Але найбільше мене вразило, як Його Всесвятість втілює нашу християнську віру — цілком і повністю. Кажучи простими словами, він — один із найподібніших до Христа людей, яких я колись зустрічав.
с. 17.
Недостатньо проголошувати наші переконання — потрібно жити ними. Необхідно діяти. І саме так завжди чинить Його Всесвятість. Він простягає руку й шукає консенсусу. Він захищає свободу віросповідання не лише для греко-православної Церкви, а для людей в усьому світі. Він сприяє миру.
с. 18.

Епіфаній, Предстоятель ПЦУ:
6 січня 2019 року з рук Його Всесвятості ми отримали Патріарший і Синодальний Томос про автокефалію Української Православної Церкви. Усвідомлюючи, скільки через цей мужній крок довелося перед цим і доведеться у майбутньому потерпіти від супротивників і любителів неправди, Його Всесвятість не побоявся піти на нього. До цього кроку його спонукали любов і правда…
Хіба не змушений він був терпіти несправедливі докори від братів у вірі? Хіба легко йому було вести корабель церковний і бути служителем єдності та канонічного порядку Вселенського Православ’я? Але він гідно долав усі виклики й тому справедливо стоїть в ряду найбільш видатних церковних і суспільних діячів світу в ХХ столітті.
Передмова Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України, с. XIV-XV.

Бенедикт XVI, почесний Папа:
Патріарх навчався не лише в Православній Церкві, а також у Мюнхені й Римі. Різноманіттю мов, якими він спілкується, відповідає й різноманіття простору культур, у якому він пересувається. У цьому сенсі його думка, що сягає дуже глибоких джерел, — це мандрівка з іншими й до інших, яка, звісно, не втрачає напрямку, тому «перебування в дорозі» не перетворюється на рух в нікуди. Глибока вкоріненість у вірі в Ісуса Христа, Сина Живого Бога й нашого Спасителя, не стає на заваді відкритості до іншого, тому що Христос несе в Собі всю істину.
с. 50.
Відчуваю, що мені особливо пощастило, що і після того, як я залишив посаду, Патріарх залишився так само особисто близьким до мене, як і завжди, і навіть провідав мене в моєму маленькому монастирі. У багатьох місцях моїх апартаментів можна побачити пам’ятні речі, отримані від нього. Це не лише милі знаки нашої особистої дружби, а й вказівники на шляху до єдності між Константинополем і Римом, знаки надії на те, що ми рухаємося до єдності.
с. 51.

За матеріалами NewLib