Вшанування Якова Гальчевського – борця за волю України

2018-12-01 11.20.221 грудня в с. Малинівка Літинського району відбулося вшанування пам’яті великого патріота і борця за волю України Якова Гальчевського. У заході взяв участь священик із смт. Літин протоієрей Андрій Грабар.

Ним біля пам’ятного знаку українському герою була відслужена заупокійна літія. Разом з о. Андрієм молились: гості з Хмельницька - громадське козацьке об’єднання «Голосіївський курінь», а також сільський голова, представники районної адміністрації та інші небайдужі українці.

Ще за життя український месник Яків Гальчевський так описав своє буття: «В постійній боротьбі ми стали людьми не з цього світу, а стояли понад людські пристрасті. На землі нічого не було такого, щоби нас до неї притягало: ні батьки, ні родина, ні багатство не могло нам заступити неба, куди наші душі рвались, бо там була ідея. Смерти ми не боялися, бо завсіди стояла вона перед нами. Свою смерть кожний із нас уявляв собі, як легкий перехід у інший, незнаний нам світ, де буде вічний спокій, на який ми заслужили своїм бурхливим життям. Перехід повинен бути легким тому, що ми знали, за що вмираємо, що не один ворог поляг від кожного із нас. Нам легко було вмирати в бою, ми без страху заглядали смерті в очі. На землі не залишаємо нічого, чого б нам було шкода. У мене особисто – ні золота, ні речей не залишилося б. Ціле моє майно на мені, і з нього найціннішим була зброя...»  

Історична довідка

ГАЛЬЧЕ́ВСЬКИЙ Яків Васильович, псевдо: Орел, Войнаровський; вихідець с. Гута - Літинська, нині с. Малинівка Літинського р-ну Вінницької обл. – військовий діяч, Полковник Армії УНР. 1917р. брав активну участь в українізації військових частин; від 1918 – член Українського національного союзу, за дорученням якого готував повстання у Подільській губернії; у 1919 – командир полку Армії УНР; від 1922 – командувач усіх повстанських загонів Правобережної України. Після поразки національно - визвольних змагань очолив повстанський загін, який діяв на Поділлі до 20 серпня 1925. Після 1925 емігрував до Польщі, у 1939 брав участь у боях із німцями. У 1933–39 підтримував контакт з підпільним антипольським рухом на Холмщині, співпрацював із митрополитом Іларіоном (І. Огієнком). У 1942–43 – командир Грубешівської самооборони. Загинув у бою з підрозділами Армії Крайової. Автор книг «Проти червоних окупантів» (т. 1–2, Краків, Л., 1941–42), рукопису «З воєнного нотатника» (1940).

Прес-служба Вінницько-Брацлавської єпархії