10 жовтня пам’ять преподобного Саватія Соловецького. Мученика Калістрата і воїнів його

Преподобний Саватій Соловецький прийшов у Кирило-Білоєзерський монастир в 1396 р., де прийняв чернечий постриг. Там він подвизався довгий час, неухильно виконуючи всі послухи. Смирення, лагідна любов до братії та суворе життя вирізняли преподобного Саватія серед інших подвижників. Дізнавшись що на Ладозькому озері є кам’яний острів Валаам, преподобний оселився на ньому, втікаючи від суєти і слави світу цього. Але на Валаамі суєта мирська теж почала тривожити смиренного старця. Коли преподобний дізнався, що на півночі є безлюдний острів Соловецький, він став просити в ігумена і братії відпустити його. Але вони, не забажали розлучатися зі святим старцем. Та за вказівкою Божою Саватій залишив Валаамську обитель і вирушив до берегів Білого моря. Коли він дізнався від місцевих жителів, що острів знаходиться на відстані двох днів плавання, що на ньому багато озер і що на ньому ніхто не живе, він ще більше запалав бажанням там оселитись. Здивовані жителі запитували сивочолого подвижника, як він буде там жити і чим буде харчуватись. « У мене такий Владика, – відповідав преподобний, –– Котрий і кволості дає сили свіжої юності, і голодних годує досита».
Деякий час преподобний Саватій залишався в каплиці, що стояла поблизу гирла ріки Вигі, біля містечка Сороки. Там він зустрівся з преподобним Германом, який ніс подвиг відлюдництва, і вони разом вирішили переселитись на острів. Подвижники оселилися біля Секирної гори, де встановили хрест і побудували келію. В сурових умовах Севіра повизались старці протягом декількох років і своїми подвигами освятили безлюдний острів. Тут ворог роду людського часто спокушав старців. Один рибалка з дружиною, прибув одного разу на острів і поселився неподалік від преподобних. Але Господь не дозволив вкорінитись мирянам поряд з подвижниками, і вони повернулись на попереднє місце проживання. Одного разу, коли преподобний Герман, маючи потребу відправився до річки Онеги, преподобний Саватій відчуваючи наближення кончини звернувся з молитвою до Бога, щоб Він сподобив його причаститись Святих Таїн. За два дні преподобний доплив до материка і в десяти верстах від ріки Вигі зустрів ігумена Нафанаїла, який йшов до села для причастя хворого. Ігумен Нафанаїл зрадів зустрічі з преподобним, виконавши його прохання і вислухавши при цьому розповідь про подвиги на острові. Попрощавшись вони домовились зустрітись в храмі що біля річки Вигі.
Прийшовши до храму, святий старець молитовно дякував Богу за причастя, він зачинився в келії, яка знаходилась біля храму і став готуватись до відходу в інший світ. В той час до берега пристав новгородський купець Іоанн і, поклонившись святим іконам в храмі, прийшов до святого старця. Отримавши благословіння і настанови, він запропонував преподобному частину свого багатства і був засмучений відмовою. Бажаючи утішити купця преподобний запропонував заночувати і обіцяв благополуччя подальшого шляху. Але Іоанн спішив відплисти. Несподівано почався землетрус і на морі почався шторм. Перелякавшись, купець залишився, а зранку увійшовши до келії за благословінням побачив, що преподобний упокоївся. Разом з прибулим ігуменом Нафанаїлом вони поховали святого у каплиці і залишили опис його житія. Це сталося 27 вересня 1435 року. Через 30 років святі мощі преподобного Саватія були перенесені преподобним Зосимою і братією на Соловецькій острів і покладені в Преображенському храмі. В 1566 р. мощі преподобних Саватія і Зосими були перенесені в церкву названу на їхню честь.

Святий мученик Калістрат

Святий Калістрат був родом з Карфагену. Дід святого Калістрата Неоскор служив при імператорі Тиверії в Палестині, під керівництвом прокуратора Іудеї Понтія Пилата, і був свідком хресних стражданнь Господа нашого Ісуса Христа, Його мученицької смерті і преславного Воскресіння. Батько святого був християнином він виховав сина у вірі та благочесті. Вночі, коли зазвичай всі спали Калістрат молився. Одного разу воїн, який спав біля нього почувши що святий закликає ім’я Господа Ісуса доніс про це воєнноначальнику. Воєнноначальник закликав до себе Калістрата, допитав його і хотів змусити принести жертву ідолам, та святий відповів твердою і рішучою відмовою. Побої і страждання не зламали мужності мученика. Мучитель звелів зашити його в шкіряний мішок і втопити в морі. Однак мішок Промислом Божим наштовхнувся на камінь і прорвався, а святий Калістрат, підтримуваний дельфінами, вийшов на берег неушкодженим. Побачивши це чудо, 49 воїнів увірували в Христа. Тоді воєнноначальник кинув мученика разом з увіровавшими до темниці. Перед цим всіх їх було нещадно побито. Прикликані знову воїни безстрашно сповідали свою віру. Їм було звязано руки і кинуто у водоймище але узи розпалися. Зі світлими лицями святі стояли у воді і раділи своєму Хрещенню. Над їхніми головами було видно прекрасний вінець, і всі почули голос: « Мужайся, Калістрате, зі стадом твоїм і йди упокоїтись у вічних оселях». Одночасно з цим знаменням затремтіла земля, ідол, що стояв неподалік розбився. Бачачи все те, що відбувалось, 135 інших воїнів також увірували в Господа Ісуса Христа. Всі вони були кинуті у темницю де вночі були порубані мечами. Пізніше на місці стражданнь мученика Калістрата і воїнів його, був побудований храм.

11 жовтня пам’ять всіх преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах( преподобного Антонія) спочивають. Прп. Харитона сповідника. Блгв. кн. В’ячеслава Чеського

Собор преподобних отців Києво-Печерських, що в Ближніх печерах спочивають.

Богомбереженна наша Українська земля славиться великою кількістю святих місць. Особливе місце, можна сказати, одне з центральних, серед переліку святинь України займає Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Цей монастир як дорогоцінна перлина прикрашає корону нашої землі. Немеркнуче світло подвигів преподобних отців Печерських освятило і прославило це місце. Київські печери зберігають в собі, як дорогоцінне каміння чесні мощі багатьох угодників Божих, які є невтомними молитвениками за нас меньших родичів своїх. Київська Лавра славна тим, що тут, на одному місці спочивають мощі більше 120-ти святих. Неодин православний монастир світу не може похвалитися такою кількістю небесних покровителів.
11 жовтня за новим стилем вшановується пам’ять, преподобних отців Києво-Печерських, які знайшли свій спочинок у Ближніх ( Антонієвих) печерах. До складу Собору входить 73 канонізованих Церквою святих. Ось їхні імена: прп. Антоній, засновник Лаври, начальник чернечогожиття на Русі, прп. Прохор чудотворець, прп. Іоанн, посник, св. Юліанія, діва, княжна Ольшанська, прмчч. Василій і Феодор, св. Полікарп, архимандрит, прп. Варлаам, ігум., прп. Даміан, пресвітер, цілитель, прп.Никодим просфорник, прп. Лаврентій, затворник, еп. Туровський, Афанасій затворник, прп.Еразм, Лука іконом, прп. Агапіт, лікар, безвітплатний, Феофіл затворник, прпп. Феофіл та Іоанн, прп. Нектарій, Григорій іконописець, сщмч. Кукша-просвітитель вятичів, сщмч. Євстратій, прп. Єфрем, пресвітер, Ієроним, затворник і чудотворець, свт. Іларіон, митр. Київський, Іоанн, отрок Київський, син Феодора варяга, прп. Меладій, старець-чудотворець, Павло Послушний, прп. Георгій, Симеон, сщмч. Єп. Переяславський, свт. Феоктист, єп. Чепнігівський, прп. Олексій, прп. Сава, Сергій Послушний, свт Меркурій, єп. Смоленський, прп. Пимен Багатохворобливий, Нестор Літописець, прмч. Євстратій, прп. Еладій, затворник, Єремія, прозорливий, прп. Мойсей Угрин, Іоанн Багатостраждальний, прп. Марк гробокопатель, Микола Святоша, кн. Чернігівський, чудотворець, Григорій, чудотворець, Онисим, затворник, Матфей, прозорливий, Ісаія, чудотворець, Аврамій, Працелюбний, свт.Нифонт, єп. Новгородський, прп. Сильвестр, Пимен, посник, Онуфрій мовчазний, Анатолій, затворник, Аліпій, іконописець, Сисой, затворник, Арефа, затворник, Онисифор сповідник, Спиридон, просфорник, свт. Симон єп. Суздальський, прп. Никон, ігумен, Феофан, посник, Прп. Макарій, прп. Анастасій, диякон, дванадцять майстрів, зодчих, Аврамій, затворник, Ісаакій, затворник, мч. немовля Іоанн, прп. Ілля Муромець, Никон Сухий, свт Єфрем, єп. Переяславський, прп. Тит, пресвітер.
Окрім перечислених святих, серед преподобних Печерських відомо 30 угодників Божих, від яких збереглися мироточиві глави. В службі преподобним отцям Ближних печер згадується також прп. Єфрем священик, про котрого ієромонах Афанасій Кальпофійський у 1638 р.писав, що його нетлінне тіло лежить напроти святих мощей прп. Іллі Муромця. Згадується прп. Євстафій, колишній золотар( 8 пісня канону). В каноні ієромонаха Мелетія Сирига, також згадується( 9 пісня) свт. Дионісій, архиєп. Суздальський.
Немає сумніву що нам відомі далеко не всі імена преподобних отців Києво-Печерських, імена їхні знає Господь Бог, Який їх прославив і оселив в оселях вічних. Преподобні отці наші Києво-Печерські моліть Бога за нас.

Преподобний Харитон Сповідник

Преподобний Харитон Сповідник постраждав в Іконії під час одного з гоніннь на християн при імператорах Галерії( 305-311 рр), Максиміані(305-313 рр), або Лікінії( 311-324 рр). У сповідницькому подвизі його укріплював благодатний приклад святої первомучениці Фекли, уроженкийого рідного міста, пам’ять котрої він по особливому шанував. Святий Харитон мужньо викрив язичницьких богів і твердо сповідав віру в Єдиного Істинного Бога – Христа Спасителя. Святий Сповідник перетерпів жорстокі муки, але за Промислом Божим залишився живим. Коли гоніння стихли, святий був звільнений і все своє життя присвятив служінню Богові. Направляючись в Єрусалим на поклоніння святим місцям, він попав до рук розбійників. Вони зв’язали його і кинули в печеру, маючи намір потім вбити його, а самі пішли на промисли. В очікуванні смерті святий гаряче молився, дякував Господу і просив з ним по волі Своїй. В цей час в печеру залізла змія і стала пити вино з сосуда який стояв там, і отруїла його своїм смертельним ядом. Повернувшись до печери розбійники напились отруєного вина і всі до одного загинули. Преподобний Харитон воздавши хвалу Богові, став подвизатись на місці свого чудесного спасіння. Награбоване розбійниками золото він роздав убогим і в монастирі, а в печері розбійників влаштував церкву, навколо котрої зчасом виник монастир – відома в Палестині Фаранська Лавра. Преподобний Харитон сам склав строгий устав для своєї обителі. Прагнучи усамітнення, преподобний пішов далі в пустелю, але і там не відкидав тих, хто потребував його духовного керівництва. Він заснував ще дві обителі – Єрихонську і Сукійську, що називалась « Старою Лаврою». Наприкінці життя преподобний Харитон подвизався в печері на горі, поблизу Сукійської обителі. Він не залишав керівництва тими трьома обителями, які були ним засновані. За переданням преподобний Харитон Сповідник був творцем чину чернечого постригу. Упокоївся преподобний в глибокій старості, і за його заповітом був похованийв Фаранській обителі, в церкві, що була побудована ним на місці печери розбійників.

Святий благовірний князь В’ячеслав Чеський
Святий благовірний князь В’ячеслав Чеський був онуком святої мучениці княгині Людмили, і був вихований нею у глибокому благочесті. Він почав князювати в 18- ти літньому віці після смерті свого батька Вратислава. Не дивлячись на молоді роки, він керував мудро і справедливо і дуже піклувався про просвіту народу. Святий князь був дуже освітченою людиною, вивчив латинську й грецьку мову. Святий був миролюбивим, будував і прикрашав церкви, збудував в столиці Чехії Празі величний храм на честь святого Віта і шанував духовенство. Заздрісні вельможі вирішили погубити святого і стали спочатку налаштовувати його проти матері, а потім підговорювати молодшого брата, Болеслава зайняти княжий престіл. Болеслав запросив брата на освячення церкви, а потім просив його затриматись, погостювати ще один день. Не дивлячись на попередження слуг святий князь відмовлявся вірити в змову і віддав свою душу на волю Божу. Коли на слідуючий день, 28(11 жовтня) вересня 935 року, благовірний В’ячеслав йшов на ранню, він був злодійськи вбитий в дверях церкви рідним братом і слугами. Тіло його було порубане і кинуте без поховання. Матір, почувши про смерть сина знайшла його і поклала в церкві освяченій при княжому дворі. Розкаявшись братовбивця переніс мощі святого В’ячеслава до Праги, де вони були покладені в церкві на честь святого Віта, яку побудував сам мученик. Чеський народ свято шанує пам’ять князя-мученика В’ячеслава разом з його бабцею святою княгинею Людмилою. З давніх часів благовірний князь В’ячеслав Чеський шанується, як великий угодник Христів і в Українській Православній Церкві.

12 жовтня пам'ять прп. Киріака пустельника. Преподобного Феофана Милостивого

Преподобний Киріак пустельник.

Преподобний Киріак народився в Коринфі в сім’ї пресвітера соборної церкви Іоанна і його дружини Євдоксії. Єпископ Коринфський Петро, його родич, бачачи, що Киріакросте тихим і благорозумним оторком, поставив йогочитцем в церкві. Постійне читання Священного Писання пробудило в йогодуші любов до Господа і прагнення до непорочного, богоугодного життя. Одного разу коли юнаку не було ще 18-ти років, під час церковної служби він був так глибоко вражений словами Євангелія: « Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе і візьме хрест свій і йде за Мною»( Мф.16,24), що відразу незаходячи додому, тємно пішов на пристань, сів на корабель і вирушив до Єрусалиму. Відвідавши святі місця, Киріак декілька місяців пробув в монастирі неподалік від Сиона в послусі в ігумена авви Євсторгія і з його благословіння вирушив до пустельної Лаври преподобного Євфимія Великого. Преподобний Євфимій, передбачаючи в юнакові великі Божі даррування, постриг його в чернечий образ і направив під керівництво преподобного Герасима, який подвизався на Йордані в обителі святого Феоктиста. Святий Герасим, бачачи, молодість Киріака, наказав йому жити в постійному спілкуванні з братією. Молодий інок старанно виконував монастирські послухи, старанно молився, мало спав, їжу приймав через день, споживаючи лише хліб і воду. У Великий піст святий Герасим, відходячи за звичаєм в пустелю Рува, щоб повернутись до обителі в Неділю Ваій, став брати з собою Киріака. В повному усамітненні подвижники поглиблювали свої труди. Преподобний Герасим кожну неділю причащав свого ученика Святих Таїн. Після упокоєння преподобного Герасима 27-літній інок Киріак повернувся до Лаври преподобного Євфимія, та його вже не було серед живих.. Преподобний Киріак вблагав для себе самітницьку келію і там подвизався в безмовності протягом 10-ти років. В 37 років він був висвячений в сан диякона. Коли між монастирямипреподобного Євфимія і преподобного Феоктиста відбулось розділення, святий Киріак відійшов до Сукійського монастиря преподобного Харитона. Через декілька років преподобний Киріак був рукоположений на пресвітера і призначений канонархом і трудився на цьому послусі 18 років. В обителі святого Харитона преподобний Киріак провів 30 років. Найсуворіший піст і повна незлобливість вирізняли преподобного Киріака навіть серед аскетів – подвижників Лаври. Кожної ночі він читав в келії Псалтир, перериваючи читання лише для того, щоб йти в храм на полуношницю, спав подвижник дуже мало. Коли преподобному виповнилось 70 років, він вирушив до пустелі Натуфа, взявши разом з собою свого ученика Іоанна. В пустелі відлюдники споживали лише гіркі трави, які за молитвами преподобного Киріака ставали придатними для споживання. Через п’ять років про пустельників дізнався один із жителів і привів до них свого біснуватого сина, і святий Киріак зцілив його. З того часу багато людей почало приходити до преподобного зі своїми нуждами, але він шукав повног усамітнення і віддалився в пустелю Рува, де пробув ще п’ять років. Однак і сюди до нього приходили хворі і біснуваті. І преподобний зціляв їх хресним знаменням та молитвою. У 80-тилітньому віці преподобнийоселяється в пустелі Сусаким. Через сім років до нього прийшли братія з Сукійського монастиря, просячи в нього духовної помочі під час голоду і смертоносної зарази. Вони благали святого Киріака повернутись в обитель, і він оселився в печері, де колись подвизався преподобний Харитон.
Преподобний Киріак надав велику поміч Церкві у боротьбі з єресю оригенитів, Укладач Житія преподобного Киріака, монах Лаври преподобного Євфимія Кирил, був свідком того, як преподобний передбачив близьку смерть єресеначальників Нона і Леонтія, що невдовзі відбулося, і єресь перестала розповсюджуватись. Сама Пресвята Богородиця призивала преподобного Киріака зберігати в чистоті Православне вчення. На 99 році життя преподобний Киріак знову відійшо в Сусаким і там жив зі своїм учеником Іоанном. В пустелі преподобному служив величезний лев, який охороняв його від розбійників, але не чипав братії і їв з рук преподобного. Одного разу під час літньої жари висохла вся вода в ямі, куди пустельники взимку а другогоджерела води не було. Преподобний Киріак помолився, і вмить у пустелі пройшов рясний дощ, що наповнив яму водою. За два рокидо смерті преподобний Киріак повернувся в монастир і знову оселився в печері преподобного Харитона. До кінця життя праведний старець зберігав бадьорість. Перед упокоєнням преподобний Киріак закликав братію, благословив всіх і з молитвою тихо відійшов до Господа, проживши, тут на землі, 109 років.

Преподобний Феофан Милостивий

Преподобний Феофан був жителем Сирійського міста Гази. Він був дуже добрим і милосердним, приймав подорожніх, допомагав бідним, хворим, і все своє майно витратив на допомогу ближнім, а сам залишився убогим. Про втрату майна святи зовсім не шкодував, але на нього чекало більше випробування: він втратив здоров’я і хвороба причиняла йому великі страждання. Тіло його сталонабрякати, розкладатись і смердіти. Але і це випробування преподобний терпів благодушно, за все дякуючи Богу. Коли він помирав, почалась страшна буря, і жінка його була в скорботі, що не зможе навіть поховати його, як належить. Святий втішив її: Не плач, жоно, до цих пір продовжувались випробовування, але ось наступає помилування від Милосердного Бога, тому що в час моєї кончини припиниться, з волі Божої буря». Так і сталося: як тільки він передав душу Господу, настала тиша. Після смерті тіло святого Феофана повністю очистилось від ран і гною і стало благоухати, виточуючи благодатне цілюще миро.

Преподобний Кипріан Устюжський

Преподобний Кипріан був багатим землевласником, та, зненавидівши принади світу, прийняв Ангельський образ, з іменем Кипріан на честь Пресвятої Тройці в Гледені. Жителі міста Устюга просили преподобного Кипріана заснувати обитель десь недалеко від міста. Преподобний обійшовши місто і оглянувши місцевість, вибрав місце для себе. Спочатку він побудував келію, а потім, починаючи з 1212 р. почав будувати обитель на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці і церкву на честь Святого Архистратига Михаїла. Жителі Устюга, бачачи богоугодне житіє подвижника, приносили йому все необхідне для влаштування обителі. Багато хто почав подвизатися разом з преподобним. Через своє смирення святий Кипріан не приймав сану. Про подвиги преподобного свідчив камінь, що служив для нього узголів’ям, під час нічних молитов подвижник тримав його в руках, щоб бадьоритись і постійно перебувати в молитві. Упокоївся преподобний Кипріан 29 вересня 1276 року і був похований у заснованій ним обителі.

13 жовтня пам’ять святителя Михаїла, першого митрополита Київського і всієї Руси. Священномученика Григорія епископа, просвітителя Великої Вірменії

Святитель Михаїл, перший митрополит Київський і всієї Руси чудотворець.

Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, за Іоакимівським літописом був сирійцем, за рештою літописів – болгарин, або серб. В 989 році він прибув з Корсуня разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира, який незадовго до цього прийняв Хрещення. На долю першого митрополита нашої Церкви випало нелегке, але благодатне служіння. Він ревно обходив новопросвічену Руську землю, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи і повчаючи новонавернених людей, закладаючи перші храми та духовні училища. В Ростові він заснував першу дерев’яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці і поставив там єпископом Феодора Грека. Святитель Михаїл був мудрим і тихим, хоча і строгим ієрархом. Церква на землях Русі зберегла пам’ять про заслуги первосвятителя: в синодиках Київського і Новгородського Софійських соборів він по праву називається першоначальником.
Упокоївся святитель Михаїл в 992 році і був похований в Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в місті Києві. Приблизно 1103 року при святому ігумені Феоктисті ( пізніше святитель Чернігівський), мощі його були перенесені в Антонієві (Ближні) печери, а 1 жовтня 1730 року у Велику Печерську церкву Успіння Пресвятої Богородиці. На даний час нетлінні мощі святителя знаходяться в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Пам’ять святителя Михаїла свято шанується в нашому українському народі. Православний люд прославляє митрополита Михаїла як великого угодника Божого. Свята Церква щиро звертається до нього: Радуйся, Михаїле, великий ієрарше, Церкви нашої преславний первопрестольниче.

Священномученик Григорій, просвітитель Великої Вірменії.

Священномученик Григорій, просвітитель Великої Вірменії, народився в 257 р. Він походив з роду парфянських царів Аршакидів. Батько святителя Григорія, Анак, домагаючись вірменського престолу, вбив свого родича царя Курсара, за що весь рід Анака був знищений. Григорія спас один родич: він вивіз младенця з Вірменії до Кесарії Кападокійської і виховав в християнській вірі. Змужнівши, Григорій одружився, мав двох синів, але скоро овдовів. Синів Григорій виховав в благочесті. Один з них – Орфан, пізніше став священиком, а другий – Аростан прийняв чернечий постриг і пішов в пустелю. Щоб загладити провину свого батька, що вбив батька Тиридата, Григорій став вірним слугою його. Царевич Тиридат любив Григорія, як друга, але не терпів його християнського віросповідання. Після сходження на вірменський престол він став примушувати свтого Григорія до відреченню вд Христа. Несхильність святого ожорсточила Тиридата, і він віддав свого вірного слугу на страшні муки: страждальця підвісили в низ головою з каменем на шиї, декілька днів обкурювали сморідним димом, били, знущались, примушували ходити в чоботях зі цвяхами. Під час цих стражданнь святий Григорій співав псалми. В темниці Господь зцілив всі його рани. Коли Григорій знову став перед царем неушкодженим і радісним, той здивувався і наказав повторити катувння. Святий Григорій перетерпів їх, сумніваючись, з попередньою рішучістю і достоїнством. Тоді його облили гарячим оловом і кинули в рів, переповнений ядовитими гадами. Господь же зберігав Свого обранця: ядовиті змії не пошкодили його. Одна благочестива жінка годувала його хлібом, таємно опускаючи поживу в рів. Святий Ангел, сходячи до мученика, підбадьорював його сили і підкріплював дух. Так минуло 14 років. За цей час цар Тиридат звершив ще один злочин: він замучив святу діву Рипсимію, старицю ігуменю Гаинанію і з нею ще 35 дів одного з малоазійських церков.

Свята мучениця Рипсимія

Свята Рипсимія разом зі своєю ігуменню і сестрами втекла до Вірменії, не бажаючи одружуватись з імператором Діоклетіаном ( 284 -305рр.), який спокусився її красою. Про це Діоклетіан повідомив вірменському царю Тиридату і запропонував йому або прислати Рипсимію назад, або самому одружитись з нею. Слуги царя розшукали втікачів і стали умовляти Рипсимію підкоритися волі царя. Свята відповідала, що вона, як і всі сестри обителі, заручена з Небесним Женихом і одружитись не може. Тоді з неба пролунав голос: « Дерзайте і не бійтесь, бо Я з вами». Посланці зі страхом втекли. Тиридат віддав діву на найжорстокіші катувння, під час яких їй відрізали язик, розсікли їй чрево, осліпили і умертвили, розрубавши її на частини. Ігуменя Гаинанія за те, що надихала Рипсимію мужньо терпіти знущання за Христа, разом з двома сестрами-інокинями була віддана на такі ж муки, після чого їм відрубали голову. Решту 33-х сестер порубали мечами і кинули тіла їхні на поживу звірям. Гнів Божий вразив царя Тиридата, а також тих його наближених і воїнів, хто брав участь у катуванні святих дів. Одержимі бісами, вони уподібнились диким вепрам, носились по лісам розривали на собі одяг і гризли власне тіло. Через деякий час сестрі Тиридата Кусародухті було сповіщено у сні: « Якщо не буде витягнутий з рову Григорій, цар Тиридат не зцілиться». Тоді наближені до царя слуги підійшли до рову і запитали: « Григорію, чи живий ти? Григорій відповідав: « Благодаттю Бога мого я живий». Потім вони вивели святого мученика зарослого, почорнілого і дуже висохлого. Але, як і раніше він був твердий духом.
Святий звелів зібрати останки замучених дів; їх з честю поховали, а на місці поховання побудували церкву. В цю церкву святий Григорій привів біснуватого царя і велів йому молитися до святих мучениць. Тиридат зцілився, розкаївшись у своїх злочинах проти Бога, і прийняв зі всім своїм домом святе Хрещення. Наслідуючи приклад царя, хрестився і весь вірменський народ. Стараннями святого Григорія був побудований в 301р. Ечміадзинський собор на честь Зішестя Святого Духа. В 305 році. Святитель Григорій вирушив в Кесарію Кападокійську і там був поставлений архиєпископом Леонтієм на єпископа Вірменії. За свої апостольські труди він отримав ім’я Просвітителя Вірменії. Святитель Григорій навернув до Христа також багатьох людей сусідніх країн – Персії та Асирії. Розбудувавши Вірменську Церкву, святитель Григорій прикликав до єпископського служіння свого сина, Аростана-пустельника, а сам пішов в пустелю. Святитель Аростан в 325 році був учасником Першого Вселенського Собору, що засудив єресь Арія. Святитель Григорій, пішовши в пустелю, упокоївся в 335 році. Десниця і частина його святих мощей зберігається нині в скарбниці Ечміадзинського кафедрального собору в Вірменії. За традицією Вірменської Апостольської Церкви, яка дійшла до наших днів, цією десницею Верховний Каталікос-Патріарх всіх вірменів благословляє святе миро під час мироваріння.

14 жовтня Покрова Пресвятої Богородиці. Ап. від 70-ти Ананія. Прп. Романа Солодкоспівця. Праведн. Петра Багатостраждального (Калнишевського). Прп. Сави Вишерського. Святкування на честь Хітона Господнього і Стовпа Животворчого

Покров Пресвятої Богородиці.

«Діва днесь предстоїть у церкві, і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками торжествують, бо ради нас молить Богородиця Предвічного Бога» – це дивне явлення Божої Матері сталося в середині X ст в Константинополі, у Влахернській церкві, де зберігалась риза Богоматері, Її головний покров ( мафорій) і частина пояса, перенесені з Палестини в V ст. У Воскресний день, 1 жовтня, під час всенічної відправи храм був переповнений богомольцями, святий Андрій, Христа ради юродивий, о четвертій годині ночі, піднявши очі до неба, побачив Пресвяту Богородицю, що йшла по повітрі. Матір Божа була осяяна небесним сяйвом в оточенні Ангелів і сонму святих. Святий Хреститель Господній Іоанн та святий апостол Іоанн Богослов супроводжували Царицю Небесну. Схиливши коліна Пресвята Діва почала зі сльозами молитися за християн і довгий час перебувала на молитві, потім, підійшовши до Престолу, продовжувала Свою молитву, закінчивши яку Вона зняла зі Своєї голови покривало і розкрила його над тими, хто молився,, захищаючи від Ворогів видимих і невидимих. Пресвята Владичиця сяяла Небесною славою. Святі Андрій та Єпіфаній, що удостоїлись бачити Богоматір, Яка молилася за людей довгий час дивилися на це славне явлення Покрову Пречистої. У Влахернській церкві збереглася пам’ять про дивне заступництво Богоматері. У 14 ст. руський паломник дяк Олександр бачив у церкві ікону Пресвтої Богородиці, що молиться за світ, написану так, як її бачив святий Андрій. Але Грецька Церква не знає цього свята. Та по особливому свято Покрову Пресвятої Богородиці святкується на наші рідній Українській землі починаючи з найдавніших часів. Слід зазначити, що святий Андрій, який бачив це дивневидіння, був слов’янин, він у молодому віці потрапив у полон і був проданий у Костантинополі в рабство місцевому жителю Феогносту. В Україні велика кількість храмів освячена саме на честь Покрову Пресвятої Богородиці, що є доказом того , що наші благочестиві предки з древності урочисто вшановують це свято. Треба згадати ще й те, що славні лицарі козаки-запорожці, які мужньо боронили православну віру мали в себе на Січі цнркву на честь Покрови Пресвятої Богородиці і вважали Пречисту своєю Небесною Заступницею і Покровителькою.
У свято Покрови Пресвтої Богородиці ми благаємо у Цариці Небесної захисту і Помочі: Пом’яни нас у твоїх молитвах, Госпоже Діво Богородице, щоб не загинули через примноження гріхів наших, покрий нас від усякого зла і лютих напастей; на Тебе бо надіємось і, Твого Покрову свято шануючи, Тебе величаємо.

Святий апостол Ананія

Святий апостол Ананія, єпископ міста Дамаска, був з числа сімдесяти апостолів. За велінням Божим він хрестив наверненого гонителя християн Савла, майбутнього великого апостола Павла ( Діян.9, 10-19). Святий Ананія, незважаючи на небеспеку, сміливо і вдкрито проповідував християнство іудеям та язичникам. З Дамаску він вирушив з Благовістям Елевферополь, де зцілив багатьох недужих. Правитель міста Лукіан намагався змусити апостола принести жертву ідолам, але, бачачи його стійкість і тверде сповідання Христа, звелів мучити святого. Страшні катування не похитнули свдка Істини. Тоді мучителі вивели його за місто і побили камінням. З молитвою за своїх вбивць святий відійшов до Бога (+ в I ст). Пізніше його мощі були перенесені до Константинополя.

Преподобний Роман Солодкоспівець

Преподобний Роман Солодкоспівець народився в V ст. сирійському місті Емесі. Переїхавши в Константинополь, він став паламарем в храмі Святої Софії. Вночі преподобний усамітнювався на молитву в полі або у Влахернському храмі.
Святий Роман не мав дару співу і читання. Одного разу в навечір’я Різдва Христового, він читав кафизми, але так погано, що його замінив інший читець, а клірики посміялися з Романа. Засмучений юнак довго молився перед іконою Пресвятої Богородиці. Вночі у сонному видінні Матір Божа явилась святому, і подавши йому сувій звеліла з’їсти. Так преподобний Роман отримав дар книжного розуміння, складання і виконання церковних піснеспівів
За старенне служіння святий Роман був рукопокладений в сан диякона і став вчителем співу. До самої смерті,(+556р.), преподобним Романом Солодкоспівцем було складено до тисячі піснеспівів, багатьма з яких християни і донині прославляють Бога.

Праведний Петро Багатостраждальний.

В день Покрову Пресвятої Богородиці – 14 жовтня Свята Українська Православна Церква вшановує пам’ять праведного Петра Багатостраждального ( Калнишевського).
Святий праведний Петро народився в день пам’яті святих первоверховних апостолдів Петра і Павла. Його малою батьківщиною стала Лівобережна Україна. Він був найстаршим, але не єдиним сином, в козацькій родині Івана Калнишевського.
Перші докладні відомості про святого Петра вдомі нам з того часу, коли йому було вже 50 років. Відомо, що праведний Петро був освідченою людиною. Дуже любив читати книги. Серед книг, як найкоштовніший скарб він мав Євангеліє, вартістю 1000 карбованців.
Вперше Святий Петро Канишевський очолив Запорізьку Січ у 1762 році, перебуваючи на цій посаді менше року. У 1762 році він, разом з військовим січовим писарем Іваном Глобою, зустрівся в Москві з імператрицею Катериною II, Відтоді мабуть, праведник Божий став нелюбий цій імператриці.
Останній кошовий Запорізької Січі св. Петро був глибоковіруючою людиною. Він будував храми і монастирі . За все своє життя він лише особистим коштом спорудив з десяток церков на Роменщині, у Києві, на Запоріжжі. При храмах праведний Петро влаштовував шпиталі для немічних і хворих, пам’ятаючи про слова Спасителя: « Блаженні милостиві, бо вони помилуані будуть».
Щоб утвердити свою владу над Україною цариця катерина своїм указом ліквдувала гетьманство та Січ. Ста тисячне російське військо у 1775 році оточило Запорізьку січ. На той час в Січі перебувало лише декілька сот душ. Сили були надто не рівні.
84-річний кошовий отаман Петро Калнишевський розумів приреченість будь-якого опору. Будучи до глибини душі православним він не хотів проливати православної крові. Своїм праведним житієм святий Петро уподібнився праведному Іову Багатостраждальному, бо Господь і для нього дав також випробування. Відомо що святий Петро хотів дожити своє життя у Межигірському Спасо-Преображинському могнастирі, але злонаміри сильних світу цього розпорядились по-іншому. Праведний Петро доживав свого віку у напівпідвальному сирому, холодному казематі.
Тюремний режим праведног Петра відзначався особливою суворістю. Його виводили з камери до церкви лише три рази на рік.. поводив він себе смиренно і благочестиво, чим здобув повагу в соловецьких ченців. Коли праведний Петро відійшов до Господа 31 жовтня (13 листопада)1803 року. Братія поховала його на почесному місці.
Своїм житієм праведний Петро показав приклад смирення і терпіння, великої любові до свого народу і до краю.. Він воістину був справжнім миротворцем.

Преподобний Сава Вишерський

Преподобний Сава був сином боярина Івана Борозди з Кашина. Преподобний з дитинства вирізнявся благочестям. Першопочатково він подвизався в Тверській Савиній пустині, де братія обрала його ігуменом. Уникаючи почестей, преподобний пішов на Афон, де трудився над переписуванням Богослужбових книг. Після повернення з Афону він вибрав для своїх подвигів пустельне місце на березі річки Вішери, що неподалік Новгороду. Тут з благословення Новгородського архиєпископа побудував храм. Поблизу обителі був побудований стовп і на ньому преподобний подвизався. Загальноцерковне прославлення преподобного Сави відбулось в Москві на Соборі 1569 р. служба йому складена ієромонахом Пахомієм Сербом.

Святкування на честь Хітону Господнього і Стовпа Животворчого.

Святкування на честь Хреста Господнього і Стовпа Животворчого – храмове свято Мцихетського патріаршого патріаршего собору на честь 12- ти апостолів. За переданням Грузинської Православної Церкви, Хітон Господній попав у древню столицю Грузії слідуючим чином.
Єлеазар, равін мцхетської громади євреїв, який переселився в Грузію з Єрусалиму ще в 70 р. до н.е., отримав повідомлення від єрусалимського первосвященика Анни про страту Христа, поспішив до Єрусалиму у супроводі Лонгина Карсницького. Вони стали свідками страстей Христових і кидання жеребу за Його одяг ( Ін. 19, 23-24; Пс 21, 19). В той час коли пречисте тіло Господа було пригвожденно до Хреста, мати Єлеоза знаходилась в Мцхеті, почула удари молота в своєму серці і стрепенулась від великого страху. Звістивши своїй дочці Сидонії про хресні страждання Спасителя, безвинно виданого на смерть , мати Єлеоза померла.. Єлеоз придбав Хітон Господній у воїна, котрому він дістався за жеребом, і привіз його в Мцхет. Єлеоз підтвердив слова матері і показав сестрі Хітон Господній. Взявши Хітон, праведна Сидонія Обцілувала його, притиснула до своїх грудей і відразу впала бездиханною. Ніхто, в тому числі цар Адрек не могли розняти рук Сидонії і взяти Хітон. Праведна Сидонія була таємно похована братом Єлеозом в царському саду Мцхети.
Про це розповів святій рівноапостольній Ніні первосвященик карталінських євреїв Авіафар-нащадок равина Єлеоза. Він увірував у Христа, почувши тлумачення древніх пророцтв Святою Ніною. Навернений до Христа рівноапостольною Ніною грузинський цар Миріан( 265-342 рр.) вирішив побудувати на місці поховання Хітону Господнього християнський храм.. величезний кедр, який виріс на могилі Сидонії, зрізали і його стовбур хотіли як основний стовп для підтримки головного купола храму, але підняти його не змогли. Всю ніч св. ніна молилась про Божественну допомогу, і їй було видіння в якому привідкривалась історична доля Грузії.
На світанку Ангел Господній наблизився до стовпа і підняв його. Стовп огорнутий дивним світлом, піднімався і опускався над своєю основою. З пня кедра витекло запашне миро. Так Ангел Господній показав місце де був захований в землі Хітон Господній. Ця подія, свідками якої була велика кількість жителів Мцхета, зображається на іконі « Прославлення Грузинської Церкви». Животворчий Стовп, біля якого відбувалось багато зцілень має зараз кам’яне покриття. Стовп знаходиться в соборі Свети-Цховелі поряд з макетом храму Гробу Господнього в Єрусалимі.
Грузинською Павославною Церквою свято на честь Хітону Господнього і Животворчого Стовпа вшановується так само урочисто, як в Україні свято Покрову Пресвятої Богородиці.

15 жовтня пам’ять священномученика Кипріана і мучениці Юстини. Блаженного Андрія, Христа ради юродивого

Священомученик Кипріан, свята мучениця Юстина і мученик Феоктист.

Святий Кипріан був язичником, походив з Антіохії. Ще в ранньому дитинстві був відданий нечестивими батьками на служіння язичницьким богам. З семи до тридцяти років Кипріан навчався в найбільших центрах язичництва – на горі Олімп, в горах Аргосі і Таврополі, в єгипетському місті Мемфісі та в Вавилоні. Осягнувши премудрість язичницької філософії, а також чаклування, Кипріан був посвячений на Олімпі в жерці. Придбавши велику силу призиваючи нечистих духів, він бачив самого князя темряви, бесідував з ним і отримав від нього полк бісів на службу.
Повернувшись в Антіохію, Кипріан став почитатися язичниками як головний жрець, дивуючи людей здатністю керувати стихиями, насилати морові рани, викликати мерців. Багато людських душ погубив великий жрець, навчаючи їх чаклуваню і служінню бісам.
В тому місті жила християнка – діва Юстина. Навернувшись до Христа від язичницького потьмарення і привівши до істини батька і матір, вона присвятила себе Небесному Жениху. І проводила час в пості і молитві, зберігаючи своє дівство. Коли юнак Аглаїд запропонував Юстині стати його дружиною, то свята відмовила йому. Аглаїд звернувся за допомогою до Кипріана і просив його використовуючи чаклування зхилити Юстину до шлюбу з ним. Але як не намагався Кипріан, нічого не міг зарадити, тому що свята мучениця постом і молитвою відганяла всі напасті диявола. Заклинаннями насилав Кипріан на святу діву бісів, щоб ті розпалювали в ній плотську пристрасть, але вона проганяла їх силою Хресного знамення. І старанною молитвою до Бога. Навіть один з бісівських князів і сам Кипріан, що силою чаклування приймали різноманітні образи, не могли спокусити святої. Вісі чаклувння зчезали, і розбігались від одного навіть імені святої діви. Розгнівавшись Кипріан наслав морову рану на сім’ю святої Юстини і все місто, але і цого разу був переможений її молитвою. Силою Божою Кипріан був навернений до Христа. З великим покаянням він прийшов до місцевого єпископа Анфима і став просити його за хрещення. Він віддав на спалення всі свої чародійські книги. А наступного дня прийшовши до церкви не хотів виходити з неї, поки не прийняв святого хрещення.
Подвигом свого життя праведний Кипріан утверджував велику силу полум’янлої віри в Христа, розкаявшись за все його, майже тридцятилітнє служіння сатані.. Через сім днів він був висвячений на іподиякона, на тридцятий на диякона, а через рік був рукоположений на пресвітера. Незхабаром святий Кипріан був рукоположений на єпископа. Священномученик навернув до Христа стількох язичників, що в його єпархії не було кому приносити жертви ідолам. Свята Юстина пішла в монастир і там була обрана в ігуменні. Під час гоніння на християн при імператорі Діоклетіані єпископ Кипріан та ігуменя Юстина були схоплені і привезені в Нікомидію, де після лютих мук усічені мечем. Воїн Феоктист бачачи невинні страждання святих, визнав себе християнином і був страчений разом з ними. Знаючи про дивне навернення до Христа свтого священномученика Кипріана, колишнього служителя князя темряви, християни часто звертаються з молитвою до нього, в боротьбі з нечистими духами.

Блаженний Андрій, Христа ради юродивий.

Блаженний Андрій був слов’янином і жив у Х столітті в Константинополі. З юних літ він полюбив храм Божий і Священні книги. Одного разу святий у соннному видінні побачив два війська. В одному були мужі в світлому одязі в іншому біси. Ангел Божий, котрий тримав у руці дивні вінці сказав святому, що вони не є окрасою земною, а небесні скарби, котрими Господь нагороджує своїх воїнів. Зрозумів святий, через видіння, що сам Господь кличе його на подвиги. З цього часу Андрій почав ходити по вулицям міста ніби розум його помутнився. Багато років терпів святий образи і знущання. Благодушно переносив він побої, голод і спрагу, холод і спеку, просячи милостиню і роздаваючи її іншим. За своє велике терпіння і смирення святий отримав від Господа дар пророцтва і прозорливості, спас багатьох від душевної погибелі і викрив багатьох нечестивців.
Під час молитиви у Влахернському храмі святий Андрій сподобився бачити Пресвяту Богородицю, що покривала молільників Свом омором. Упокоївся блаженний в 936 році.

16 жовтня пам'ять священномученика Дионисія Ареопагіта, єп. Афінського. Прп. Дионисія, затворника Києво-Печерського

Священномученик Дионисій Ареопагіт
Священномученик Дионисій Ареопагіт, єпископ Афінський, пресвітер Рустик та диякон Єлевферій були вбиті в Галилейскій Лютеції( древня назва Парижу) в 96 році ( за іншими даними в 110 році) під час гоніння при імператорі Домміціані ( 81-96 рр.). Святий Дионисій жив у місті Афінах. Там само виховувався і отримав класичну елінську освіту. Потім вирушив до Єгипту, де в місті Іліополі вивчав астрономію. Разом з другом Аполлофоном він був свідком затемнення сонця під час розп’яття на Хресті Господа Ісуса Христа. «Або це Бог, Сотворитель всього світу, страждає, або цей видимий світ закінчується», сказав тоді Дионисій. В Афінах, куди він повернувся з Єгипта, його обрали членом ареопага( верховного афінського суду).
Коли святий Павло проповідував в афінському ареопазі( Діян. 17, 16-34), Дионисій прийняв його спасительне благовістя і став християнином. Протягом трьох років Дионисій був сподвижником святого апостола Павла у проповіді Слова Божого. Пізніше апостол Павло висвятив його на єпископа міста Афін. В 57 році святий Дионисій був присутнім при похованні Пресвятої Богородиці.
Ще при житті Матері Божої Дионисій Ареопагіт, спеціально приїжджав до Єрусалиму з Афін, щоб побачити Богоматір. Побачивши Пресвяту Діву він духовно звеселився і про свої переживання при спогляданні Богородиці написав своєму вчителеві апостолу Павлу.
Після кончини апостола Павла, бажаючи подовжити його справу, святитель Дионисій відправився в західні країни, у супроводі пресвітера Рустика і диякона Єлевферія. Багатьох навернув він до Христа в Римі, а потім в Германії, Іспанії. В Галії під час переслідування християн язичниками. В Галії, під, час переслідування, всі троє мучеників були страчені, їм було вирубано . Святий Дионисій взяв свою голову і пішов разом з нею до храму і лише там впав бездиханним.
Велике значення для Православної Церкви мають твори святого Дионисія. До нашого часу збереглося чотири книги св. Дионисія: « Про Небесну ієрархію, «Про церковну ієрархію», про Імена Божі, « Про містичне богослів'я», а також десять послань до різних осіб.
Твори святителя Дионисія мають особливе значення в Богослів'ї Православної Церкви. Протягом майже чотирьох віків, до початкуVI-ст, творіння святого отця зберігались лише в таємному переданні, найперше богословами Александрійської Церкви. Вони були відомі Орігену, Дионисію Великому. Загальновідоме визнання твори святого Дионисія Ареопагіта отримали в VI-VII ст. Особливу відомість мають коментарі до них, написані преподобним Максимом Сповідником.

Преподобний Дионисій, затворник Києво-Печерський.
Преподобний Дионисій, затворник Печерський за прозвиськом Щепа, був пресвітером, В 1463 р. під час пасхальної утрені Дионисій обходив з кадінням мощі святих угодників в Антонієвій печері. Коли пеподобний викликнув: « Святі отці і браття! Христос Воскрес! То,як грім пролунала відповідь: Воістину воскрес! З того дня преподобний Дионисій пішов у затвор і після багатьох трудів відійшов до Господа. Чудо з преподобним Дионисієм засвідчене в 8 –й пісні загального канону Києво-Печерських. Спочиває преподобний у Дальніх печерах Києво –Печерської Лаври. Він разом з незчисленним сонмом преподобних отців Києво-Печерських є невтомним молитвеником і молиться за нашу Рідну землю

17 жовтня пам'ять прпп. Елладія і Онисима, затворників Києво-Печерських, в Ближніх печерах. Прп. Аммона і Піора, затворників Києво-Печерських, в Дальніх печерах. Сщмч. Єрофея, єп. Афінського. Знайдення мощей свт. Гурія архиєп. Казанського, і свт Варсоноф

Преподобний Елладій, затворник Києво-Печерський
Преподобний Елладій відноситься до великого сонму угодників Києво-Печерських, які своїми подвигами і чудесами прославили землю Українську. Як і про більшість суворих посників і відлюдників Печерських про нього майже нічого не відомо. Знаємо, що він був ченцем Печерської обителі в ХІІ-ХІІІ ст. Де народився і якого був походження також не відомо. Преподобний Елладій здобув вінець небесний перебуваючи в затворі і Церква Христова до цього часу прославляє його промовляючи: «Радуйся, Елладію, затворників похвало». Спочиває преподобний у Ближніх печерах Київської Лаври.

Преподобний Онисим, затворник Києво-Печерський
Преподобний Онисим прославився у сонмі преподобних Печерських звершуючи подвиг затворництва. Жив преподобний в ХІІ-ХІІІст. Про місце народження і родину його нічого не відомо. Проживши святе і подвижницьке життя святий Онисим в ХІІІст. відійшов до Господа. Його мощі знаходяться у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври. Свята Церква прославляє преподобного Онисима наступними похвалами: «Радуйся, Онисиме, бо через тісноту затвору печерного, ти просторі оселі райські успадкував, радуйся, бо духовний голод на постійне бачення Бога ти замінив».

Преподобний Аммон, затворник Києво-Печерський
Преподобний Аммон, затворник Києво-Печерський називається ще Трудолюбивим. Проходив подвиг у Печерській обителі в ХІІІ ст. Коли і де він народився не відомо. Не відомо також, ким були його батьки. З благословення печерського ігумена ходив на Афон і до Єрусалиму. Вивчав подвиги і житіє святих великих отців. Після свого повернення в монастир став взірцем чернечого життя для інших. Преподобний Аммон прославився своїми подвигами і решту свого земного життя провів звершуючи особливий подвиг затворництва. Упокоївся в Печерському монастирі. Його нетлінні мощі знаходяться у Дальніх печерах славнозвісної Києво-Печерської Лаври. Свята Церква згадуючи його святу пам'ять прославляє цього угодника Божого похвалами такими: « Радуйся, Аммоне, бо древніх отцв наслідував ти в подвигах всеусердно».

Преподобний Піор, затворник Києво-Печерський
Преподобний Піор жив у ХІІІ ст. Подвизався у Києво-Печерській обителі. Де і коли народився не відомо. Вирізнявся серед монастирської братії суворим постом і молитвою, та працьовитістю. Його нетлінні мощі спочивають в Дальніх печерах. Акафістним співом прославляється преподобний Піор такими словами: « Радуйся, Піоре, бо пристрасті тілесні ти вогнем стримання попалив.».

Священномученик Єрофей, єпископ Афінський
Священномученик Єрофей, був членом афінського ареопагу і навернений до Христа апостолом Павлом разом з Дионисієм Ареопагітом. Святий був висвячений апостолом Павлом в сан єпископа. За переданням єпископ Єрофей був присутній разом з єпископом Дионисієм на похованні Пресвятої Богородиці. Помер святитель Єрофей мученицькою смертю в І столітті.

Знайдення мощей святителя Гурія, архиєпископа Казанського, і Варсонофія, єпископа Тверського
Знайдення мощей цих угодників Божих сталося в Казані, в 1595 році. Під час будівництва нової кам’яної церкви на честь Преображення Господнього, в Спасо-Преображенському монастирі, заснованому святителем Варсонофієм, біля стіни колишнього дерев’яного храму були викопані гроби з тілами святителів. Незвичайність вигляду нетлінних гробів сповнила святителя Єрмогена благоговійним дерзновенням відкрити гроби при великій кількості народу. Рака з мощами святителя була переповнена запашним миром, також тіло преподобного варсонофія виявилось нетлінним. Своїми враженнями ділиться святитель Єрмоген описуючи знайдення мощей цих святих.

Благовірний князь Володимир Ярославович, Новгородський чудотворець.
Старший син благовірного князя Ярослава Мудрого, нарождився в 1020 році. В 14 років батько зробив його намісником в Новгороді. В керівництві князівством йому допомагали воєвода Вишата і святий єпископ Лука Жидята. Змужнівши, князь став відважним захисником країни і благочестивим християнином. Святий Володимир побудував у Новгороді Софійський собор, який був закладений в 1054 році і освячений 14 вересня 1052 року еп. Лукою. Благочестивий воїн піклувався не тільки за укріплення князівства, але й старанно повчався у слові Божому. Відомо, що в 1047 р. для нього були переписані пророчі книги з тлумаченням. Упокоївся святий князь маючи 32 роки, після освячення Софійського собору, де були покладені його мощі.

18 жовтня пам'ять свтт. Петра, Олексія, Іони Київських, Филипа Єрмогена Московських і всієї Руси чудотворців. Мц. Харитини. Прпп. Даміана, пресвітера, цілителя,Єремії і Матфея прозорливих Києво-Печерських. Сщмч. Дионисія, єп. Александрійського

Святителі всієї Руси.
Пам’ятаючи про труди великих святителів Петра, Олексія, Іони, Филипа і Єрмогена Свята Церква звершує в один день їхню спільну пам'ять. Ці святі угодники жили в різні часи, але своєю невтомною працею в розбудові винограднику Христового заслужили велику шану серед православних людей.
Святкування в один день на честь святителів всієї Руси: Петра, Олексія та Іони встановлено патріархом Московським Іовом 5 жовтня(18 жовтня) 1596 року. Святителя Филипа було причислено до них в 1875 році, за клопотанням святителя Інокентія, митрополита Московського. А священномученик Єрмоген був зарахований до Собору святителів всієї Руси в 1913 році.
Згадуючи пам'ять цих святих в один день Церква воздає кожному з них рівну шану і честь. У пам'яті церковній ці святі мужі постають як невтомні молитвеники і небесні покровителі нашої рідної землі.

Свята мучениця Харитина
Свята мучениця Харитина в дитинстві залишилась сиротою і була вихована як рідна дочка благочестивим християнином Клавдієм. Дівчина була дуже вродливою, розумною, відзначалось допротою і полум’яною вірою. Любов до Христа вона несла іншим людям і багатьох навернула на шлях спасіння.
Під час гоніння імператора Діоклетіана (284-305 рр.) за тверде сповідання Господа Ісуса Христа свята Харитина була піддана страшним катуваннямі відійшла з молитвою до Господа.

Преподобний Даміан, пресвітер, цілитель Києво-Печерський
Преподобний Даміан прийшов до Києво-Печерського монастиря, в той час, коли ігуменом був преподобний Феодосій. Святий Даміан був одним із тих печерських угодників, які ще пам’ятали Хрещення Руси. Отримавши сан пресвітера почав ревно наслідувти в подвигах преподобного Феодосія. Він був смиренним і лагідним провадив ангельське життя, всіх слухав усім корився. Братія помічала його чеснотне і святе життя. Блаженний Даміан рідко спав, уночі постійно читав святі книги і часто молився. Як свідчили його сучасники, преподобний настільки суворо дотримувався посту, що крім хліба і води нічого не вживав. В своєму житті преподобний багато в чому був схожий на свого небесного покровителя- святого безсрібника і чудотворця Даміана Асійського.
Святий Даміан, за своє благочестиве життя був удостоєний Господом дару чудотворіння. Він особливо благодаттю Божою зціляв немічних і хворих. Коли до преподобного Феодосія приносили в обитель хвору дитину, або приводили дорослу людину він наказував святому Даміану негайно творити над хворими молитву. Пресвітер Даміан з великою покірністю і смиренням творив над хворими молитви і помазував їх єлеєм. Всі хто отримував з рук преподобного помазання святим єлеєм йшли додому здоровими дякуючи Богові і його угодникові. Слава про пресвітера Даміана, як дивного цілителя розійшлася по різним краям і люди звідусіль йшли до Печерського монастиря, щоб за молитвами преподобного отримати зцілення від душевних і тілесних недуг. У таких богоугодних справах пройшло все чернече життя святого. Через своє благочестиве життя він сподобився Царства Небесного. З великою духовною радістю преподобний відійшов до Господа. Братія з честю поховали преподобного. Нетлінні мощі святого Даміана, пресвітера Києво-Печерського цілителя спочивають і нині у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

Преподобний Єремія, прозорливий Києво-Печерський
Преподобний Єремія за свідченням святого Нестора Літописця також пам’ятав Хрещення Руської землі. Тоді ж і сам Єремія разом зі всіма киянами прийняв святе хрещення у річці Дніпрі. Через багато років після цієї славної події, в досить зрілому віці, а скоріш за все в старості преподобний прийшов у Києво-Печерський монастир до святих Антонія і Феодосія. За свої велики подвиги і богоугодне життя святий Єремія отримав ід Господа дар передбачати майбутнє, та пізнавати таємні душевні помисли людей. Коли ті помисли були нечистими і гріховними, то преподобний викривав таких людей і настановлював на істинний шлях, застерігав берегтись диявола. Все, що передбачав він добре чи погане обов’язков збувалося. Преподобний Єремія прожив тут на землі довге життя і упокоївся в глибокій старості близько 1070 року у віці 90 років. Чесні його мощі нетлінно спочивають у Ближніх печерах Київської Лаври.

Преподобний Матфей, прозорливий Києво-Печерський
Преподобний Матфей, проходив послух у Києво-Печерській обителі. Він мав не тільки однакове ім’я з Апостолом і євангелістом Матфеєм, але, як і апостолу було дано бачити ефіопську землю та викривати невір’я жителів її, так і преподобний Печерський мав дар бачити підземних ефіопів-бісів та викривати їх лукавство людям.
Одного разу, стоячи на своєму місці у церкві під час Ранньої служби, він подивився на братію, що співала на двох кліросах і побачив серед них біса в образі воїна. Той обходячи братію кидав на когось з них липкі квіти темно-червоного кольору. Якщо квітка приліпала до чийогось одягу, того відразу ж долав сон, і він під різними приводами покидав богослужіння і йшов до келії спати. Про все бачене ним преподобний Матфей розповів ігумену і братії і всі стали обережнішими і старались без поважної причини не покидати богослужіння. Сам же блаженний Матфей виходив з храму завжди останнім. Якось, присівши відпочити преподобний мав нове видіння: ніби йде від монастирських воріт натовп бісів. Один з них їде на свині і просто хизується перед іншими. Старець запитав у них куди вони прямують і біси сказали йому що йдуть по одного з ченців. Преподобний Матфей відразу зрозумів, що той чернець збирається тікати з обителі. Він пішов і врозумив свого собрата у Христі і таким чином чернець Михаїл був врятований прозорливим старцем від тенет диявола.
Одного разу преподобний перебуваючи Ранній службі підняв голову, щоб побачити ігумена, але на його місці побачив віслюка. Старець зрозумів, що ігумен не прийшов на службу і втой же день розповів йому про все бачене. Відтоді отець ігумен залишав навіть невідкладні справи і йшов до церкви, щоб бути першим на богслужінні. Завдяки прозорливості преподобного Матфея спаслося від вічної погибелі багато людей і Господь покликав до Райських осель угодника Свого лише в глибокій старості. Похований святий у Антонієвих печерах де і нині спочивають його мощі.

Священномученик Дионисій, єпископ Александрійський
Святий Дионисій в зрілому віці був навернений до Христа знаменитим учителем Церкви Орігеном( ІІІ) і став його учеником. Пізніше був наставником Александрійської огласительної школи, а потім в 247 році поставлений на єпископа Александрії.
Багато зусиль прикладав святитель Дионисій для захисту Православ’я від єресей і укріплював свою паству у твердому сповідництві істинної віри під час гоніннь від імператорів Декія (249-251 рр.) і Валеріана(253-259 рр.)
Святий єпископ перетерпів багато стражданнь. Коли в Александрії з’явилась чума, святитель наказав своїй пастві одинаково доглядати хворих і християн і язичників і ховати померлих. Святитель Дионисій просяяв ділами любові і благочестя і будучи мужнім викривателем єресей шанується Православною Церквою як великий вселенський учитель і святитель.

19 жовтня пам'ять святого апостола Фоми

Святий апостол Фома був родом з галілейського міста Пансади і займався рибальством. Почувши благовістя Ісуса Христа, він все залишив і послідував за Ним. Апостол Фома належить до числа дванадцяти апостолів, найближчих учеників Спасителя.
За свідченням Священного Писання, святий апостол не повірив розповіді інших учеників про Воскресіння Ісуса Христа: « Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю»( Ін. 20, 25). На восьмий день після Воскресіння Господь явився апостолу Фомі і показав Свої рани. « Господь мій і Бог мій!» - вигукнув святий апостол ( Ін. 20, 28). « Фома, бувши колись слабшим у вірі від інших апостолів, - говорить святитель Іоанн Золотоустий, - став по благодаті Божій більш мужнім, ревним, невтомним за всіх їх, так що обійшов зі своєю проповіддю майже всю землю, не боячись звіщати Слово Боже народам диким». За Церковним Переданням, святий апостол Фома заснував християнські Церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Проповідь Євангелія апостол завершив мученицькою смертю. За навернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста Меліапора( Меліпура) святий апостол був кинутий до темниці. Перетерпів страждання, і вкінці, проколотий п’ятьма списами, відійшов до Господа. Частини мощей святого апостола Фоми знаходяться в Індії, Угорщині і на Святій горі Афон. З іменем апостола Фоми пов’язана Аравійська (або Арапетська) ікона Божої Матері.

20 жовтня Прп. Сергія Послушного, Києво-Печерського. Мчч. Сергія і Вакха. Мч. Поліхронія пресвітера. Мчч. Юліан пресвітер і Кесарій диякон. Прп. Сергій Обнорського

Преподобний Сергій Послушний, Києво-Печерський

Преподобний Сергій Послушний належить до великого сонму преподобних отців Києво-Печерських, невтомних молитвеників і небесних покровителів Української землі. Незліченний полк преподобних Печерських своїм благочестивим житієм і великими подвигами прославили нашу рідну землю, зробили Печерську обитель вогнеподібним стовпом і світлоносним сонцем благодаті Божої, якою просвітлюється кожний хто приходить на це святе місце.
Преподобний Сергій жив у ХІІІ ст. З якої родини походив і де народився невідомо. Знаємо, що бажаючи відкинути мирську суєту і присвятити своє життя Богові преподобний прийшов до Печерської обителі і був зарахований до числа братії. Святий вирізнявся з-поміж інших ченців великою побожністю, смиренням і послухом. Він був великим посником і слухняно виконував всі покладені на нього послухи. За таку слухняність преподобного Сергія почали називати Послушним. Завершивши біг свого благочестивого житія преподобний відійшов до Господа. Його нетлінні мощі спочивають у Ближніх печерах славної Києво-Печерської Лаври. В Акафісті всім преподобним Печерським цей угодник Божий прославляється такими словами: « Радуйся, Сергію, послуху прехвальний любителю».

Святі мученики Сергій і Вакх
Святих мучеників Сергія і Вакха імператор Максиміан ( 284-305 рр.) призначив на високі посади у війську, не знаючи про те, що вони християни. Недоброзичливці донесли Максиміану, що два його воєнноначальника не шанують язичницьких богів, а це вважалось державним злочином.
Імператор, бажаючи переконатися у правдивості доносу, наказав Сергію і Вакху принести жертву ідолам, але вони відповіли, що шанують Бога Єдиного і тільки Йому поклоняються.
Максиміан наказав зняти з мучеників знаки їх воїнського сану, одягти в жіночий одяг і водити з залізними обручами на шиї, для глузування народного. Потім знову закликав Сергія і Вакха до себе і дружньо радив не спокушатися християнськими байками і навернутися до римських богів. Але святі були непохитні. Тоді імператор звелів відіслати їх до правителя Східної частини Сірії Антіоха, лютого ненависника християн. Антіох отримав цю посаду за допомогою Сергія і Вакха. « Отці і благодійники мої будьте милостиві не тільки до себе, але й до мене: я не хотів би піддавати вас мукам». Святі відповіли, що для них життя – Христос, а смерть за Нього – придбання. Розгніваний Антіох наказав бити Вакха бичами без милосердя, і святий мученик відійшов до Господа. Сергія взули в залізні чоботи з набитими в них цвяхами і відвели на суд в інше місто, де він був усічений мечем ( приблизно 300 р.).

Святий мученик Юліан і пресвітер Кесарій диякон

Святі мученики Юліан пресвітер і Кесарій диякон постраждали за Христа в І столітті. В італійському місті Терракінії святий Кесарій був посаджений в темницю за образу язичницьких богів. Потім, його, звязаним привели до храму Аполлона, та при його наближенні капище зруйнувалось, під руїнами загинули жерці і багато народу. В цей час ідолослужителі схопили християнськог священика Юліана. За наказом імператора святих мучеників вкинули в море, але тіла їхні виплили, і християни поховали страдників. Мощі святого Кесарія знаходяться в Римі.

Преподобний Сергій Обнорський, Нуромський, Вологодський
чудотворець.

Преподобний Сергій, почав свій чернечий подвиг на Святій Горі Афон. Потім приїхав в Росію і оселився в обителі Живоначальної Тройці під керівництвом преподобного Сергія Радонезького. Через декілька років, з благословення Преподобного ігумена, пішов преподобний Сергій у Вологодські ліси і зупинився на березі річки Нурми. Там він встановив хрест і побудував каплицю з келією, у якій подвизався в глибокій безмовності, « рівноангельське житіє проводячи», і терпеливо переносячи спокуси бісів і недобрих людей.
Господу було угодно призвати святого з його усамітнення, щоб він сповнений духовної премудрості і досвіду, послужив іншим для спасіння. До нього з різних місць зібралось 40 чоловік, що прагнули благочестивого життя. Спільними зусиллями братія побудувала великий храм на честь Винесення Чесних Древ Животворчого Хреста Господнього. Навколо храму було побудовано келії.
Неподалік від Нуромського монастиря звершував свій подвиг преподобний Павло Обнорський, котрого пеподобний Сергій часто відвідував для душекорисних бесід. Упокоївся преподобний Сергій 7 жовтня 1412 року. З 1546 року почалось церковне шанування святого.

Мучениця Пелагія Тарсійська
Народилась в Тарсі, від знатних батьків-язичників. Мала блискучу красу і здобула прекрасну освіту. Імператор Діоклетіан( 284-305рр.) хотів одружити з нею свого наслідника, але вона увірувавши в Христа забажала присвятити Йому своє життя і відмовила царському насліднику. Прийнявши святе хрещення свята Пелагія забажала просвітити свою матір-язичницю. Але серце матері було озлобленим і вона привела дочку до відкинутого нею жениха. Наречений знаючи що свята не відмовиться від християнської віри, і що її будуть катувати покінчив життя самогубством. Це ще більше озлобило матір Пелагії і вона відвела її на суд Діоклетіана. Зачарувавшись красою святої імператор сам захотів з нею одружитись. «Мій жених Христос за Котрого я згодна померти», - відповідала мучениця. Тоді Діоклетіан наказав віддати святу Пелагію на муки. Після страшних катувань святу вкинули в розпеченого мідного бика і вона там віддала свою душу Богові в 287 році.

Мученик Поліхроній пресвітер

Святий мученик Поліхроній пресвітер- син землероба. Був вихований в любові до праці і в християнському благочесті. Досягнувши повноліття, Поліхроній пішов з батьківського дому і став трудитись в Константинополі у одному багатому винограднику. Господар винограднику дивувався працьовитості і подвижницькому життю юнака. За хорошу роботу святий отримав багато грошей, на які побудував храм. Незабаром він був посвячений в сан пресвітера. За переданням, святий Поліхроній брав участь в діяннях І Вселенського Собору. Він був вбитий єретиками ( аріанами) у вівтарі храму (IV ст.).