3 жовтня. Пам'ять святих мчч. і спов. Михаїла, кн. Чкрнігівського, і боярина його Феодора, чудотворців. Прп. і блгв. кн. Олега Брянського

Святий благовірний князь Михаїл Чернігівський, син Всеволода Ольговича Чорного(+ 1212 р.), з дитинства вирізнявся благочестям і лагідністю. У нього було дуже погане здоров’я, але, надіючись на милість Божу, юний князь в 1186 р. попросив святих молитов у преподобного Микити Стовпника Переяславського, який у ті роки став відомим завдяки своїм молитовним заступництвам перед Богом. Отримавши від святого подвижника дерев’яний посох, князь відразу зцілився. З 1223 р. після гибелі князя Чернігівського Мстислава, який був дядьком святому, Михаїл посідає його престіл. В 1225 р. він був запрошений на князювання новгородцями. Завдяки своїй справедливості, милосердю і твердості правління, князь отримав пошану древнього Новгороду.
З 1235 р. святий благовірний князь Михаїл займав Київський престіл. Настали тяжкі часи. В 1239 р. татари спустошили Рязань, Суздаль, Володимир. Багато князів поклали свої голови, боронячи Батькивщину під час татаро-монгольської навали. У 1239, під натиском озвірілих полчищ Батия впав Чернігів. Восени 1240 р. монголи підступили до Києва. Ханські посли запропонували Києву здатись, але благовірний князь Михаїл не став вести з ними переговорів. Князь терміново поїхав до Угорщини. Щоб заручитись підтримкою, щоб пробудити Угорського короля. Намагався святий Михаїл підняти на боротьбу з монголами і Польщу.
Князь не втрачав надії на можливе поєднання християн Європи проти азіатських хижаків, але нажаль об’єднання не відбулося. Багато князів повернулося на рідну землю, поклонившись нечестивому завойовнику.
У 1246 р. князь Михаїл одержав наказ прибути до хана, куди з’являлись й інші князі, куди й митрополит повинен був звертатись, щоб отримати « ярлик». Перед від’їздом духівник благословив князя промовляючи: « Чимало князів побувало в орді, та мало хто з них зберіг чистою свою християнську совість, бо через вогонь йшли і сонцю й кущу поклонялися, та й погубили душі свої за блага світу цього; ти ж, княже, не роби так».
« Я хотів би, – за Христа пролити свою кров»,– відповів князь. Прибувши в орду Благовірний князь Михаїл не поклонився ідолам, не пройшов через вогонь промовивши: « Віра християнська забороняє кланятись творінню, та ідолам».
У 1246 р. князь Михаїл разом з вірним боярином Феодором віддали свої душі Господу, прийнявши мученицькі вінці.

Святий благовірний князь Олег Романович Боянський (у хрещенні Леонтій) був онуком святого мученика Князя Михаїла Чернігівського. Незважаючи на своє князівське положення, Олег був абсолютно байдужим до багатства, та мирської слави. З юних літ його привблювало чернече життя. У Галицько-Волинському літописі під роком 1275 є перша згадка про благовірного князя Олега Брянського. Відомо що він у 1274 р. разом зі своїм батьком Романом Михайловичем Брянським брав участь у війні проти Литви. Перебував на Волині у Володимир-Волинському в гостях у своєї сестри Ольги-Олени, яка була одружена зх князем Володимиром Васильковичем. Мабудь, перебувючи на Волині Благовірний князь Олег вирішив покинути цей суєтний світ і прийняти чернечий постриг. Під час постригу він прийняв чернече ім’я Василій і був відомий суворістю свого чернечого життя. Він заснува Петропавлівський Богоявленський чоловчий монастир на високій горі над річкою Десною.
Слід зазначити що святий преподобний благовірний князь Олег належить до незчисленного сонму святих угодників і чудотворців землі Волинської. Його ж молитвами нехай спасе Господь від смерті душі наші.