1 жовтня. Пам’ть прп. Євменія єп. Гортинського. Мучениці Аріадни. Мучениць Софії та Ірини

Преподобний Євменій від юності вирізнявся чеснотним життям. Він прагнув служити Єдиному Богу і тому уникав мирських спокус. Піклуючись про спасіння душі, все своє майно він роздав убогим. З благословення Божого преподобний Євменій був обраний і висвячений на єпископа Гортинської Церкви на острові Крит. Святитель як милостивий батько утішав своїх духовних дітей у їхніх скорботах, допомагав сиротам і немічним. Його молитви були настільки сильними перед Богом, що одного разу під час засухи він звів на землю рясний дощ. Святий Євменій ревно і мудро захищав православну віру єресі монофелітів, що з’явилася у той час. За противлення єресі святитель відбував заслання в Фиваїді, де й упокоївся в VII ст. Тіло його було перенесено і поховане в Гортині.

Свята мучениця Аріадна була рабинею Тертила, старійшини міста Промісії (Фригія) при імператорі Адріані ( 117 – 161 рр.). Одного разу, коли господар з приводу народження сина звершував жертвоприношення язичницьким богам, християнка Аріадна відмовилась брати участь в нечестивому святкуванні. За це її піддали страшним мукам: побили і підвісили, рвали тіло гострими залізними крюками. Потім мученицю кинули в темницю і довго морили голодом, змушуючи поклонитись ідолам. Коли святу звільнили з в’язниці, вона пішла з міста, але Тертил послав наздогнати її. Побачивши, що її наздоганяють язичники, свята мучениця побігла, взиваючи до Бога, щоб Він захистив її від ворогів. Вмить після її молитви в горі утворилась щілина, і свята Аріадна заховалась в ній. Це чудо привело в паніку і страх переслідувачів і вони почали будучи потьмарені розумом вбивати один одного списами. Так Господь Бог визволив рабу Свою від рук нечестивих, як пташку від сітей ловців. Молитвами її нехай визволить Він і нас від ворогів наших і разом зі святою Аріадною сподобить торжествувати у радості небесній. Амінь.

Святі мучениці Софія та Ірина Єгипетські.

Нелегким, а часом і трагічним був шлях перших хрисиянських місіонерів. Нині прославляємі святі Софія та Ірина жили в III ст. і несли благу вість жителям Єгипту. Сила молитов, благочестиве життя, праведниць творили чудеса. Немало єгипетських язичників увірували завдяки святим мученицям в Христа. Однак проповідь страдниць лунала не довго. В одному місті їх було схоплено і усічено мечем правителем Єгипту Клавдієм, принечестивому імператорі Адріані. Коли у Візантії посів імператорській престол благочестивий рівноапостольний цар Константин Великий переніс мощі святої мучениці Ірини в Костантинополь. Пізніше в столиці Візантійської імперії був побудований храм начесть цієї мучениці на місці колишнього язичницького капища Афродіти. Відомо, що саме в цьому храмі відбувлись засідання Другого Вселенського собору ( 381 р.), який засудив єресь колишнього аріанського єпископа константинопольського Македонія, який відкидав Божество третього Лиця Святої Тройці, Духа Святого. В 532 р. під час повстання « Ніка» церква була спалена, але при імператорі Юстиніані була відбудована в 532 р. Церква сильно постраждала після землетрусу в 740 р. після чого була реставрована. Після завоювання Константинополя турками в 1453 р. церква не була перетворена на мечеть. Церква святої мучениці Ірини не зазнала значних змін і до наших днів, нажаль тут Богослужіння зараз не відбуваються.