11 травня пам'ять свт. Кирила, єп.. Туровського. Апп. від 70-ти Ясона і Сосипатра

Святитель Кирил, єпископ Туровський
Святитель Кирил, єпископ Туровський, народився в 30-х роках ХІІ століття в місті Турові на річці Прип'яті у багатих батьків. З малих років святий Кирил із старанністю читав Священні книги і досяг глибокого розуміння їх. Він вчився не тільки у русичів, але і у греків. В зрілому віці святий Кирил відмовився від спадку і прийняв постриг в Турівській Борисо-Глібській обителі. Він багато трудився в пості і молитві і навчав ченців повного послуху ігуменові: чернець, який не перебуває у слухняності у ігумена, не виконує своєї обітниці і тому не може спастися. Збереглося три твори святого Кирила про чернече життя, один з яких - «Сказання про черноризском чині від Старого Закону і від Нового» - може бути віднесене до часу перебування його в монастирі. Через деякий час святий Кирил віддалився в затвор на стовп, де ще більше підсилив подвиги і «многа Божественна Письма виклади». Багато хто звертався до нього за порадою в духовному житті. Святість життя і висока освіченість святого Кирила звернули на нього загальну увагу, і його обрали на Туровську кафедру. У 1169 році святитель Кирил брав участь в соборі, що засудив єпископа Феодора, який зайняв Володимиро-Суздальську кафедру і намагався відокремитися від Київської митрополії. Святитель Кирил викрив єресь Феодора і залишив багато послань до святого князя Андрія Боголюбського (пам'ять 4/17 липня), в яких повчав його й наставляв з приводу церковних негараздів у Ростовській землі. Через любов до усамітнення святитель Кирил залишив кафедру (до 1182, коли згадується вже єпископ Туровський Лаврентій) і повністю присвятив себе писанню духовних творів. Він склав, ймовірно, слова на все річне коло Господніх свят, але не всі вони збереглися. Повчання святителя Кирила містилися в збірниках поряд із стародавніми святоотцівськими творіннями.
Найбільш повне зібрання творів святителя Кирила Туровського, видане Туровським єпископом Євгенієм в 1880 році, включає: 1) Слово в Неділю Цвітоносну, від сказання Євангельського, 2) Слово на Святу Пасху в світлоносний день Воскресіння Христового, від пророчих сказань, 3) Слово в нову Неділю після Великодня, про поновлення Воскресіння, і про артос, і про Фомине випробування ребер Господніх, 4) Слово про зняття тіла Христового і про мироносиць, від сказання Євангельського, і похвала Йосифа, на Неділю3-у після Пасхи, 5) Слово про розслабленого від Буття і від оповіді Євангельської, в Неділю 4-ту після Великодня, 6) Слово про сліпця і про заздрість жидів, від сказання Євангельського, в Неділю 5-ту після Пасхи; 7) Слово на Вознесіння Господнє, в четвер 6-ї Неділі після Пасхи; від пророчих вказівок і про воскресіння всенародне Адама з пекла; 8) Слово на святих отців, від Святих книг, вказівка про Христа, Сина Божого, і похвала отцям святого Нікейського Собору, в Неділю перед Пентікостією; 9) Притча про сліпого і кульгавого; 10) Притча про людські душі, і про тіла, і порушення Божих заповідей, і про воскресіння тіла людини, і про майбутній суд, і про борошно; 11) Сказання про черноризьчем чині, від Старого Завіту і Нового, оного образ носяща , а цього дели свершающа; 12) Повість до Василія ігумена: притча про белорізцій людині, і про чернецтво, і про душі, і про покаяння; 13) Послання якогось старця до богоблаженного Василія архімандрита о схимі; 14) чотири молитви на день недільний ( після утрені, годин і 2 після вечірні); 15) чотири молитви на понеділок, 16) чотири молитви на вівторок, 17) п'ять молитов на середу (після утрені, годин і 3 після вечірні); 18) три молитви на четвер (після утрені , годин, вечірні); 19) чотири молитви на п'ятницю (після утрені, годин і 2 після вечірні); 20) шість молитов на суботу (2 після утрені, 1 після годин і 3 після вечірні); 21) канон молебний; 22) сповідання і поминання.
Згодом було відкрито «Слово на Просвіщення Господа нашого Ісуса Христа». Відомо, що святитель склав також «Канон великий про покаяння до Господа за главами абетки».
Як богослов, святитель Кирил Туровський своє завдання вбачав у тому, щоб розкрити істинний, сокровенний задум того чи іншого тексту Священного Писання.
Помер святитель Кирило 28 квітня близько 1183. Від сучасників він отримав іменування руського Златоуста. Сам святитель про себе смиренно говорив: «Я не жнець, а збираю колосся; я не художник в книжкових справах», - завжди, проте, усвідомлюючи висоту святительського служіння, на яке поставив його Господь: «Якщо б говорив я від себе, ви робили б добре, не приходячи в храм. Але я звіщаю вам Слово Господа, читаю вам грамоту Христову ... Я роздаю слова Божі, кращі за золото і дорогоцінних каменів, солодше більше ніж мед із сотів, і ви втрачаєте їх, не приходячи до церкви ... але вас, що приходите, хвалю і благословляю ».

Апостоли від 70-ти Ясон і Сосипатр
Апостол Ясон походив з Тарсу (Мала Азія). Він був першим християнином в місті. Апостол Сосипатр був родом з Ахаї. Обидва вони стали учнями апостола Павла, який навіть назвав їх своїми "родичами" (Рим. 16, 21). Святий Ясон був поставлений єпископом в рідному місті Тарсі, а святий Сосипатр - в Іконії. З Євангельською проповіддю вони вирушили на захід і в 63 році досягли острова Керкіра в Іонічному морі поблизу Греції.
Там вони побудували церкву в ім'я первомученика Стефана і багатьох хрестили. Правитель острова дізнався про це і ув'язнив їх, де сиділи сім розбійників: Саторній, Якисхол, Фавстіан, Януарій, Марсалій, Евфрасій і Мамій. Апостоли навернули їх до Христа. За сповідання Христа сім в'язнів мученицьки померли в котлі з розтопленою смолою, сіркою і воском.
Тюремний сторож, бачачи їх мученицький подвиг, оголосив себе християнином. За це йому відрубали ліву руку, потім обидві ноги і потім голову. Апостолів міста Ясона та Сосипатра правитель наказав бити батогом і знову ув'язнити.
Коли дочка правителя, дівчина Керкіра, дізналася, як мученики терплять за Христа, вона оголосила себе християнкою і роздала всі свої прикраси жебракам. Оскаженілий правитель намагався умовити дочку відректися від Христа, але свята Керкіра твердо стояла і проти умовлянь, і проти залякувань. Тоді озлоблений батько придумав жахливе покарання для дочки: він наказав розмістити її в окремій в'язниці і впустити до неї розбійника і блудника Мурина, щоб той збезчестив наречену Христову.
Але коли розбійник підійшов до дверей в'язниці, на нього напав ведмідь. Свята Керкіра почула шум і Ім'ям Христовим відігнала звіра, а потім молитвою зцілила рани Мурина. Після цього свята Керкіра просвітила його Христовою вірою, святий Мурин оголосив себе християнином і тут же був страчений.
Правитель наказав підпалити в'язницю, але свята дівчина залишилася живою. Тоді за наказом розлюченого батька, вона була повішена на дереві, задушена їдким димом і розстріляна стрілами. Після її смерті правитель вирішив стратити всіх християн на острові Керкірі. Мученики Зінон, Євсевій, Неон і Віталій, просвічені апостолами Ясоном і Сосипатром, були спалені.
Жителі Керкіри, рятуючись від переслідування, переправилися на сусідній острів. Правитель із загоном воїнів поплив, але був поглинений хвилями. Наступний правитель наказав кинути апостолів Ясона та Сосипатра в казан з киплячою смолою, але коли побачив їх неушкодженими, зі сльозами вигукнув: "Боже Ясона, і Сосипатра, помилуй мене!"
Звільнені апостоли хрестили правителя і дали йому ім'я Севастіан. З його допомогою апостоли Ясон, і Сосипатр побудували на острові кілька церков і, доживши там до глибокої старості, своєю гарячою проповіддю примножили стадо Христове.