5 січня пам'ять свв. Десяти мучеників, що на Криті. Свт. Феоктиста, архієп. Новгородського. Свт. Нифонта , єп. Кіпрського

Десять святих мучеиків Критських
Десять святих мучеників Критських: Феодул, Саторнин, Євпор, Геласій, Євникіан, Зотик, Помпій, Агафопус, Василід та Єварест постраждали за Христа у III столітті за імператора Декія (249 - 251). Правитель Криту, однойменний з імператором Декієм, жорстоко переслідував Критську Церкву. Одного разу до нього привели 10 християн з різних міст Криту, котрі твердо сповідували на суді свою віру у Христа та викривали хибність поклоніння ідолам. На протязі 30 днів до них застосовували жорстокі тортури, але при допомозі Божій вони все перетерпіли, прославляючи Господа. Перед смертю вони молились, що Господь просвітив їх мучителів світлом істинної віри. Усі святі були усічені мечем.
Святитель Феоктист, архієпископ Новгородський
Святитель Феоктист, архієпископ Новгородський, до отримання кафедри був ігуменом Благовіщенського монастиря поблизу Новгорода. Після смерті архієпископа Климента в 1300 році новгородці обрали його владикою, а митрополит Максим з руськими єпископами Симеоном Ростовським і Андрієм Тверським рукопоклали святителя Феоктиста на єпископа Новгородського. Головним піклуванням владики Феоктиста було відбудова і побудова храмів. Він сам освятив собори на честь святих Бориса і Гліба і на честь отців І Вселенського Собору. При ньому була благо влаштована обитель на Валааамі. В 1307 році за слабістю здоров’я святитель пішов в Благовіщенський монастир, де жив до самої смерті, віддаючись подвигам безмовності. Прославлення святого Феоктиста, в наслідок чудесних зцілень від його мощей, звершилось в 1664 році. В 1786 році мощі святителя були перенесені в Юр’єв, де архімандрит Фотій влаштував у місцевому соборі на честь нього приділ.
Преподобний Нифонт, єпископ Кипрський
Народився в Пафлагонії, освіту отримав в Константинополі. В дитинстві був лагідний і добрим, часто відвідував церковну службу. Але в юності він став вести розпусне і гріховне життя. Часом, приходячи до тями , він жахався глибині свого падіння, але, вважаючи, що йому вже не можна отримати прощення, продовжував нечестиве життя. Одного разу він зустрів свого друга, котирий довго зі здивуванням дивився на його обличча. На питання Нифонта, чому він дивується, друг відповів: « Я ніколи не бачив у тебе такого лиця, воно чорне, як в ефіопа». Ці слова показали Нифонту глибину його падіння, і він став взивати до Божої Матері, просив Її заступництва.
Після довгої молитви він побачив, що Лик Божої Матері на святій іконі просвітлів і Вона усміхнулась.
З тих пір Нифонт безперестанно молився Цариці Небесній. Якщо він впадав у гріх, то Лик Богоматері від нього відвертався, а після покаянних сліз і молитви знову милостиво споглядав на нього. Нарешті Нифонт повністю змінив своє життя, став проводити час в молитві і покаянні. Після хвороби, від якої отримав зцілення за допомогою Божої Матері, він причастився Святих Таїн, потім прийняв чернечий постриг і посилив свої подвиги, виснажуючи тіло в боротьбі зі пристрастями.
Ця боротьба тривала багато років, багаторазово на святого Нифонта нападали біси, але з поміччю Божої Матері, він перемагав їх. Від Господа він отримав дар розрізняти підступи лукавих духів і перемагати їх, а також бачити вихід душ після смерті. Вже в старості, прийшовши в Александрію, він був вказаний Патріарху у видінні як достойний прийняти єпископський сан. Його поставили на єпископа Констанції на Кипрі. Однак єпископом він був не довго. Про час своєї смерті святитель Нифонт дізнався за три дні. Перед упокоєнням його відвідав святитель Афанасій Великий. На смертному одрі святий сподобився побачити Ангелів і Пречисту Богородицю Діву Марію.


Преподобний Павло, єпископ Неокесарійський
Постраждав при імператорі Лікінії ( 307-324 рр.) Твердо сповідавши на суді свою віру в Христа, святий Павло був підданий побоям. Його мучили голодом, але він залишався неухильним. Тоді йому спалили руки розпеченим залізом і кинули до в’язниці, що стояла на Березі Євфрата. Після смерті Лікінія в 324 році, коли імператор Константин І став єдинодержавним правителем Римської імперії і християни, які знаходились в тюрмах отримали звільнення, святитель Павло повернувся до своєї пастви. Він був учасником І Вселенського Собору в Нікеї, що відбувся в 325 році, на котрому були посоромлені аріани і прийнятий Символ віри. Після закінчення Собору імператор Константин з почестями прийняв учасників Собору і приклався до спалених рук єпископа Павла. Після довгих років керування паствою святитель Павло мирно відійшов до Господа.