11 листопада пам'ять прп. Аврамія, затворника Києво-Печерського. Прмц. Анастасії Римлянки

Преподобний Аврамій, затворник Києво-Печерський
Преподобний Аврамій, затворники Печерський належить до великого і незліченного сонму преподобних отців Києво-Печерських, трудами і чудесами яких прославляється земля наша.
Відомо, що преподобний Аврамій був ченцем Пчерського монастиря в ХII – XIII ст. Як і про більшість преподобних Печерських Свята Церква не знає нічого. Нам відомо лише про те, що преподобний багато молився, за що Церква його і прославляє такими словами: « Радуйся, Аврамію, сину святого трудолюбія.

Преподобномучениця Анастасія Римлянка
Свята Анастасія ще з дитинства стала сиротою. ЇЇ під своє керівництво взяла настоятелька жіночого монастиря, Софія. Ігуменя виховала Анастасію в гарячій вірі, в полум’яній вірі, в страху Божому і послуху. В той час почалось гоніння на християн імператора Декія ( 249 -251). Начальник міста Пров за велінням імператора, наказав привести до себе святу Анастасію. Слід зазначити, що свята мучениця Анастасія перенесла різноманітні страждання, довівши свою вірність Христу.

Преподобний Аврамій, архімандрит Ростовський
Преподобний Аврамій, архімандрит Ростовський, в миру Аверкій, з юних літ пішов з батьківського дому. У Ростовській землі у той час було багато язичників. В Ростовській землі у той час було багато язичників. Життя його було суцільним подвигом.

12 листопада пам'ять мчч. Зиновія, єп.. Егейського, і сестри його Зиновії. Апп. Від 70-ти: Тертія, Марка, Юста і Артеми

Священномученик Зіновій, єпископ Егейський, і сестра його Зіновія
Священномученик Зіновій, єпископ Егейський, і сестра його Зіновія перетерпіли мученицьку смерть у 285 році в Килікії. Вони з дитинства прийняли святу християнську віру від своїх батьків і вели благочестиве цнотливе життя. У зрілому віці, не будучи сріблолюбними, роздали вони всоє майно убогим. За благочестиве і святе життя Господь нагородив Зиновія даром зцілення різноманітних недугів. Він був обраний на єпископа християнської общини в Кілікії.
Перебуваючи в святительському сані, святий Зіновій ревно розповсюджував християнську віру серед язичників. Коли імператор Діоклетіан ( 284-305 рр.) почав гоніння на християн, єпископ Зиновій був першим схоплений і приведений на суд до правителя Лісія. « Я буду говорити з тобою коротко, - сказав Лісій святителю, - пропоную тобі: життя – якщо поклонишся нашим богам, і смерть – якщо не поклонишся». Святий відповів: « Це тимчасове життя без Христа не є життям, але смертю; я краще хочу перетерпіти тимчасові страждання за мого Сотворителя, а потім з Ним вічно жити, аніж відмовитись від Нього заради тимчасового життя, а потім вічно страждати в пеклі».
За наказом Лісія, святителя прибили до хреста і почали катувати. Сестра єпископа, бачачи страждання брата, забажала розділити долю його. Вона безстрашно сповідала перед гонителями свою віру в Христа, за що була віддана на муки.
Силою Божою залишившись живими після катувань на розпеченому одрі і в киплячому котлі святі були усічені мечем. Пресвітер Гермоген таємно поховав тіла святих мучеників.

Святі апостоли від 70-ти: Тертій, Марк, Юст і Артема.
Святий Тертій був другим єпископом ( після святого апостола Сосипатра) в Іконії, де навернув до Христа багатьох язичників, тут же закінчив життя мученицькою смертю. Про нього згадує апостол Павло в посланні до Римлян ( 16, 22). Святий Марк, він же Іоанн ( Діян. 12, 12), племінник апостола Варнави, був єпископом Апполінадським ( Кол. 4, 10). В домі його матері Марії часто знаходили пристановище гонимі ученики Господа після Його Вознесіння. Святий Юст, званий Варсавою, син Йосифа, Обручника Пресвятої Богородиці, був обраний на місце Юди, разом з Матфієм; був єпископом і зазнав мученицької смерті в Елеферополі.
Святий Артема був єпископом в лікаонському місті Лістрі; упокоївся мирно.

13 листопада пам'ять апп. від 70-ти: Стахія, Амплія, Урвана, Наркиса, Апелія і Аристовула. Прпп. Спиридона і Никодима, просфорників Києво-Печерських

Святі апостоли від 70-ти: Стахій, Амплій, Урван, Наркис, Апелій, Аристовул
Святий апостол Андрій Первозванний руко поклав Стахія в сан єпископа Візантійського, де він і святительствував шістнадцять років, ревно проповідував Євангеліє Христове і навертав язичників до істинної віри. Святий Амплій був єпископом в місті Діосполі; святий Урван – в Македонії. Святительствували вони також з благословення святого апостола Андрія. За проповідь Євангелія були віддані мученицькій смерті юдеями і елінами-язичниками. Святий Наркис був святителем в місті Афінах. Святий Апелій святительствував в Іраклії. Святий Аристовул, єпископ Вританійський, народився на Кипрі. Разом з своїм братом святим апостолом від 70-ти Варнавою, він супроводжував святого апостола Павла у його подорожах. Святий аристовул згадується у посланні апостола Павла до Римлян ( Рим. 16,10). Святий апостол Павло поставив святого Аристовула на єпископа і послав на проповідь в Британію, де він багатьох навернув до Христа, за що перетерпів гоніння від язичників. Упокоївся в Британії.

Преподобні Спиридон і Никодим, просфорники Києво-Печерські
Преподобні Спиридон і Никодим, просфорники Києво-Печерські, 30 років виконували свій послух – пекли просфори. Преподобний Спиридон прийшов в монастир при ігумені Пимені ( 1132-1141 рр.) вже не молодим чоловіком. Подвижник супроводжував свій труд безперестанною молитвою і співом псалмів. Ще при житті преподобний Спиридон був прославлений від Бога чудесами. Відомий випадок коли він погасив мантією палаючу пекарню. Вогонь загас а мантія залишилась цілою. Преподобний Никодим трудився разом з преподобним Спиридоном і вів таке ж суворе життя. Мощі їхні знаходяться в Антонієвій печері. У преподобного Спиридона пальці правої руки складені триперсно.

14 листопада пам'ять Безсрр. і чудотворців Косми та Даміана Асійських і матері їхньої прп. Феодотії

Безсрібники і чудотворці Косма і Даміан
Святі Косма і Даміан були родом з Малої Азії. Їхній батько-язичник помер, коли вони були ще зовсім малими дітьми. Вихованням братів в християнському благочесті займалась їхня мати, Феодотія. Приклад матері і читання святих книг зберегли їх в непорочному житті за законом Господнім, Косма і Даміан виросли мужами праведними і чеснотними.
Освічені і майстерні лікарі, вони стяжали благодатний дар Святого Духа – силою молитви зціляти душевні і тілесні недуги людей, лікувати навіть тварин. З полум’яною любов’ю до Бога і ближніх брати вийшли на суспільне служіння. З хворих яких лікували святі, вони ніколи не брали ніякої оплати, суворо дотримуючись заповіді Господа нашого Ісуса Христа: « Задарма прийняли, задарма подавайте» ( Мф. 10, 8). Слава про святих Косму і Даміана розійшлась по всіх околицях, і люди назвали їх безсрібниками.
Одного разу святих покликали до тяжко хворої жінки, лікувати яку відмовлялися всі лікарі через її безнадійний стан. За вірою Паладії ( так звали хвору) і через щиру молитву святих братів Господь зцілив помираючу, і вона стала повністю здоровою, славлячи Бога. Сповнена вдячності до цілителів і бажаючи, щоб вони прийняли від неї хоч який – не будь дар, Паладія таємно прийшла до Даміана. Вона принесла йому три яйця і сказала: « Прийми цей малий дар в Ім’я Святої Живоначальної Тройці – Отця, Сина і Святого Духа». Почувши Ім’я Святої Тройці, безсрібник не посмів відмовитись.
Косма ж, дізнавшись про те що сталося, дуже засмутився. Він подумав, що його брат порушив обітницю. Невдовзі прийшов час святому Космі відходити до Господа. Помираючи він завіщав, щоб брата не ховали разом з ним. Через деякий помер і святий Даміан. Всі були у великому недорозумінні, де буде молитва Даміана. Але тут з волі Божої, сталось чудо: до людей прийшов верблюд, якого колись святі вилікували від сказу, і промовив людським голосом, щоб не сумніваючись, поклали Даміана поряд з Космою, тому що не через винагороду прийняв Даміан дар жінки, а заради Імені Божого. Чесні мощі святих були покладені поряд у Феремані ( Месопотамія).
Після смерті святі безсрібники звершили багато чудес. Жив у Феремані, поблизу храму Косми і Даміана один чоловік якого звали Малх. Одного разу збираючись в далекий шлях і залишаючи дружину свою на довго одну він доручив її небесному покровительству святих братів. А ворог роду людського твселившись в одного з друзів Малха задумав погубити його дружину. Минуло небагато часу і ця людина пішла до неї в дім і сказала, що послана Малхом, щоб провести її до нього. Жінка повірила і пішла. Він завів її в пустельне місце і захотів наглумитися з неї і вбити її. Жінка побачивши, що їй загрожує небезпека, з глибокою вірою звернулась до Бога. Тоді з’явились два грізні мужа і лукавий чоловік відпустив її, кинувся втікати але впав у прірву. Мужі відвели жінку додому. Біля дому вона запитала як їх звати. « Ми раби Христові Косма і Даміан» - відповіли вони і стали невидимі. Жінка зі страхом розповіла про все, що трапилося з нею, славлячи Бога, зі сльозамим пішла до ікони святих братів і сотворила подячну молитву за визволення. З того часу святі брати Косма і Даміан вшановуються як покровителі святості і непорушності християнського шлюбу, влаштувателі сімейного життя. Вони з древності вони вшановуються на Русі.

15 листопада пам'ять мчч. Акиндина, Пигасія, Афонія, Елпидифора, Анемподиста і тих що з ними постраждали. Прп. Маркіана

Святі мученики Акиндин, Пигасій, Афоній, Елпидифор, Анемподист
Акиндин, Пигасій, Анемподист, придворні перського царя Сапора ІІ ( 310-381 рр.), були таємними християнами. Коли цар підняв гоніння на християн, заздрісники донесли йому на них. Викликані до царя на суд святі мученики мужньо сповідали свою віру в Святу Тройцю. Цар наказав бити їх батогами. Два рази змінювались втомлені кати, але святі мученики не подали ні крику ані голосу. Навіть цар не витримав напруги і втратив свідомість. Всі вважали його мертвим, але святі почали взивати до Бога і цар опритомнів. Отямившись Сапор звинуватив святих в чарівництві і звелів повісити святих мучеників над вогнищем, щоб задушити їх димом. За молитвами святих вогонь погас, мотузка, якою були вони зв’язані, розпалася. Коли цар запитав їх, як це відбулося, святі мученики розповіли йому про Христа, Котрий творить такі чудеса. Осліплений ярістю цар почав хулити Ім’я Господнє. Тоді святі виголосили: « Нехай будуть безголосими твої вуста», - і цар онімів. Обезумівши від страху і ярості, він намагався знаками наказати, щоб відвели святих мучеників до в’язниці. Присутні не могли його зрозуміти і він почав біснуватися: зірвав з себе мантію, рвав на собі волосся, бив себе по обличчю. Святий Акиндин пожалів його і Ім’ям Господа розрішив його від німоти. Але і цього разу цар все пояснив чаклуванням і продовжив мучити святих. Їх поклали на розпечену решітку і розпалили під нею вогонь. Святі стали молитися і вогонь несподівано погас дощ. Бачачи чудеса створені за молитвами святих мучеників, багато хто увірував у Христа і сповідав себе християнином. Святі прославили бога і закликали тих, хто увірував прийняти Хрещення дощем, який був посланий на них.
Один з катів, Афоній, всенародно просив прощення у святих мучеників за завдані їм страждання і мужньо пішов на страту за Христа. Вельможа царя Ельпидифор і мати царя також сповідали віру в Єдиного Істинного Бога. Цар, бачачи як зростає число християн і як муки святих Акиндина, Пигасія і Анемподиста укріпляють християнську віру, оголосив народу, що святим мученикам Акиндину і Пигасію, Анемподисту і з ними Елпидифору будуть відрубані голови. Коли святих мучеників вели за міські стіни до місця страти, величезний натовп супроводжував їх прославляючи Христа. За наказо м царя воїни знищили віх християн ( до 7000). Разом з іншими був вбитий і Елпидифор.
Акиндин, Пигасій, Анемподист разом з матір’ю царя були спалені на слідуючий день. Християни знайшли тіла святих і поховали їх.

Преподобний Маркіан
Преподобний Маркіан жив в IV столітті. Пішовши в пустелю, він багато років провів в самоті, в безперестанних молитвах і суворому пості. Побудувавши собі малу келію, він зачинився в ній і ніколи не запалював свічі, коли вночі звершував молитовне правило по Псалтирі, так як Господь освітлював келію Божественним Світлом. Через деякий час преподобний прийняв двох учнів, які оселились поряд з ним, але як і раніше перебував у затворі. Антіохійський Патріарх Флавіан та інші єпископи просили преподобного, для користі християн залишити своє суворе усамітнення, але преподобний не погодився. Однак, не не залишаючи своєї келії, він повчав тих хто приходив до нього за настановами і багатьох відвернув від єресей і привів до православної віри. Перед кончиною преподобний Маркіан заповів своєму ученику Євсевію поховати його таємно, далеко від келії, щоб уникнути посмертної слави. Преподобний Маркіан упокоївся в 388 році.

16 листопада пам'ять мучеників Акепсима єпископа, Йосифа пресвітера і Аїфала диякона. Прп. Княжни Анни Всеволодівни

Єпископ Акепсим, Йосиф пресвітер та Аїфал диякон
Єпископ Акепсим очолював християнську Церкву в перському місті Наесоні. Паства гаряче любила святителя за його подвижницьке життя і невтомні пастирські труди. Цар Сапор звелів розшукувати і страчувати християнське духовенство, був схоплений і єпископ Акепсим, який в той час був вісімдесятилітнім старцем. Його привели в місто Арбелу, де єпископ став перед судом Ардаха – жерця бога сонця. Святий старець відмовився принести жертву перським богам. За це його жорстоко побили і кинули до темниці, куди на наступний день після найтяжчих катувань були кинуті сімдесятилітній пресвітер Йосиф і диякон Аїфал. Три роки святих тримали в кайданах, морили голодом і спрагою.
В храм бога вогню, що знаходився неподалік від Арбели, прибув цар Сапор, який забажав бачити трьох святих мучеників. Знеможені покриті гнійними ранами, святі постали перед царем і на його вимогу знову твердо відмовилися приносити жертву ідолам. Святому єпископу відсікли голову, а пресвітера і диякона відправили в місто і там побили камінням.
Страта пресвітера Йосифа продовжувалась декілька годин. Біля місця страти була поставлена варта, щоб християни не взяли тіла святого мученика. На четверту ніч над містом пронісся сильний ураган блискавка вбила варту, вітер розкидав камні, і тіло святого Йосифа щезло.
Диякон Аїфал був відведений в селище Патріас і там був побитий камінням. Християни таємно поховали його тіло, на могилі святого виросло дерево, плоди котрого приносили зцілення.

Свята княжна Анна Всеволодівна
Свята княжна Анна Всеволодівна була дочкою Київського князя Всеволода Ярославича ( 1078-1093 рр.) і грецької царівни, дочки Константина Мономаха. Не бажаючи приймати шлюб вона дівою прийняла в 1082 році чернецтво в побудованому для неї Андріївському Янчиному монастирі в Києві, що був пізніше зруйнований за татарського нашестя. Вже черницею благовірна княжна Анна подорожувала до Константинополя, звідки повернулась у супроводі новпоставленого митрополита Іоанна скопця. Упокоїлась в 1112 році.

 

17 листопада пам'ять свт. Павла, митр. Тобольського. Прп. Іоаникія Великого. Прп. Меркурія Києво-Печерського

Святитель Павло (Конюшкевич), митрополит Тобольський
Святитель Павло (в миру Петро Конюшкевич) народився 1705 року в родині міщанина галицького міста Самбора. Його батьки належали до тих, хто, не дивлячись на переслідування, гоніння та навіть загрозу смерті, залишалися вірними Православній Церкві та рідним звичаям. Саме тому вони прагнули дати синові виховання в істинно православному дусі. Навчався майбутній Святитель, а потім і сам викладав, у Київській Академії - учбовому закладі, що уславився віковою боротьбою за Православ'я. Після закінчення навчання (1733 року) Петро Конюшкевич був пострижений у монашество з іменем Павло. До останніх днів Святитель зберіг особливу любов до Києво-Печерської Лаври, де він проходив свій перший чернечий послух.

У 1741 році ієромонах Павло був викликаний з Києва до Москви, де обійняв посаду проповідника при Московській Академії. У 1743 році святитель Павло перейшов до Новгородської єпархії, де у 1744 році став архімандритом Юр'ївського монастиря. На цій посаді Святитель перебував 14 років. Об'єктом його турботи було підтримання зовнішнього та внутрішнього благоустрою монастиря, заснованого Київським князем Ярославом Мудрим.

Архімандритом Юр'ївського монастиря святитель Павло залишався до 1758 року, коли став митрополитом Тобольським. Вирушивши з Петербурга до місця свого нового призначення у червні, святитель Павло прибув до Тобольська лише в листопаді. Дорогою Святитель жертвував свої кошти на новозбудовані церкви, допомогу бідним та арештантам.

Святитель став опікуном монастирів та семінарій, організатором місіонерської діяльності серед старообрядців та ідолопоклонників, які жили у межах Тобольської єпархії. В роки перебування святителя Павла у Тобольську було збудовано 20 кам'яних храмів. Святитель опікувався вдовами та сиротами. Суворий до себе, святитель Павло завжди переслідував неправду, гординю та порушення церковної дисципліни серед підлеглого духовенства.

Митрополит Тобольський був відкритим противником вилучення церковних маєтків, яке активно проводив уряд імператриці Катерини II.

Зусилля святителя Павла навести лад у єпархії викликали скарги невдоволених. До того ж, до митрополита Тобольського ворожо ставились сама імператриця та обер-прокурор Святішого Синоду. Святителя викликали у Синод для розгляду скарг на нього. Прибувши у 1768 році до Москви, митрополит Павло, здоров'я якого було підірвано суворим кліматом Сибіру та скорботами, подав прохання про звільнення його на спокій у Києво-Печерську Лавру, яку так гаряче любив. Члени Синоду були задоволені таким швидким завершенням справи, а імператриця затвердила рішення Синоду.

У стінах Лаври, під Покровом Божої Матері і преподобних отців Печерських, владика Павло, витрачаючи власні кошти на потреби обителі, у пості та молитві готувався до відходу у вічність. Два роки провів Святитель у суворих чернечих подвигах, оточений загальною любов'ю та шаною. Упокоївся святитель Павло 4 листопада 1770 року. Через 57 років після поховання виявилося, що мощі Святителя збереглися нетлінними. З того часу вони відкрито спочивали в усипальниці під Стефанівським приділом Великої Лаврської Успенської церкви. Біля гробниці святителя Павла здійснилося безліч чудесних зцілень, про що свідчать відповідні записи у лаврських хроніках. З усіх куточків Русі до Лаври надходили листи з проханням відслужити панахиду біля гробниці подвижника та з оповідями про чисельні зцілення та явлення милості Божої по молитвах Святителя.

У 1914-1918 роках піднімалося питання про канонізацію святителя Павла. Собор Руської Православної Церкви 1917-1918 років постановив зібрати додаткові відомості про житіє подвижника, але цьому перешкодив більшовицький переворот. У 1984 році, з благословення Святішого Патріарха Пимена, святителя Павла Тобольського було прославлено у Соборі Сибірських святих. В 1999 році Українською Православною Церквою Київського Патріархату рішенням Священного Синоду Святителя Павла (Конюшкевича) митрополита Тобольського причислено до лику святих для загального шанування.

Після зруйнування у 1941 році лаврського Успенського собору мощі святителя Павла майже 60 років перебували під його руїнами. Зараз вони спочивають у Дальніх Печерах Києво-Печерської Лаври, і православні християни мають можливість прийшовши до Київських печер прикладатись до святих мощей цього великого угодника землі Української і отримувати за його молитовним заступництвом зцілення для душ і тіл своїх.

Прп. Іоаникій Великий
Преподобний Іоанникій Великий народився в Вифінії в 752 р. в селищі Марикати. Батьки його були бідними і не могли дати йому навіть початкової освіти. З дитинства він мав пасти домашніх тварин – єдину власність сім’ї. Любов до Бога і молитва повністю оволоділи душою отрока Іоанникія. Часто, осінивши стадо хресним знаменням, він йшов в усамітнене місце і цілий день молився, і ні злодій, ні звір не наближались до його стада.
За наказом імператора Лева IV ( 775-780 рр.) багаточисельні посланці зібрали по містам і селам кращих юнаків країни на військову службу. В імператорське військо був прийнятий і юнак Іоанникій. Він заслужив своїм добрим норовом любов товаришів, але, як хоробрий воїн був страшний ворогам. Прослужив святий Іоанникій в імператорському війську 6 років. Був не одноразово нагороджений своїми начальниками та імператором. Та військова служба обтяжувала його, душа його бажала подвигів і усамітнення. І Господь прикликав Свого раба до Себе на служіння.
Пеподобний Іоаникій, відрікаючись від світу, мав намір відразу піти в пустелю. Однак, за порадою досвідчених старців, він прожив в монастирі два роки. Тут святий звикав до іночеського послуху, до монарших уставів і правил, навчився грамоті, вивчив напам’ять тридцять псалмів Давида. Після цього за покликом Божим, преподобний пішов в пустелю. Три роки пробув він повністю самотнім, лише раз в місять пастух приносив йому трохи хліба і води. День і ніч проводив подвижник у молитвах і співі псалмів. Після кожного стиха псалмоспівця преподобний Іоанникій творив молитву, яку в дещо зміненому вигляді зберігає Православна Церква до сьогодні: « Уповання моє Отець, пристановище моє Син, покров мій Дух Святий». Випадково зустрівши своїх колишніх друзів по військовій службі, святий покинув пустелю і пішов в Контурійські гори. Лише через 12 років подвижницького житія пустельник прийняв чернечий постриг. Три роки після постригу провів святий в затворі, окутаний веригами, після чого відправився в Хелідон до великого пустельника Георгія. Подвижники прожили разом три роки. За цей час преподобний Іоанникій вивчив всю Псалтир. Досягнувши глибокої старості, святий Іоанникій оселився в Антидієвій обителі і пробув там в затворі до своєї кончини.
70 років провів у подвигах преподобний Іоанникій і досягнув високої духовної досконалості. З милості Божої Святий стяжав дар пророцтва, як свідчив ученик його Пахомій. Преподобний під час молитви своєї піднімався над землею. Одного разу перейшов розлиту ріку . Міг ставати невидимим для інших. Так одного разу преподобний вивів полонених на очах в багатолюдної сторожі. Отрута і вогонь, якими хотіли знищити святого заздрісники, не завдавали йому шкоди, хижі звірі не нападали його. Відомо, що він визволив острів Фас від великої кількості змій. Преподобний Іоанникій також спас юну інокиню, яка хотіла покинути монастир заради одруження.; він взяв на себе ту пристрасть, яка мучила дівчину, а сам постом і молитвою знищив напади ворожі.
Передбачивши свою кончину преподобний відійшов до Господа 4 листопада / 17 листопада 846 року у віці 94р.

Преподобний Меркурій Києво-Печерський, що в Дальніх печерах
Преподобний Меркурій проходив подвиг у славній Києво-Печерській Лаврі. Жив в XIV ст.. Він дуже дружив з преподобним Паїсієм. Святий Меркурій просив Господа, щоб Він їх ніколи не розлучав. Молитва була почута, і так само, як вони жили в цьому земному житті в одній келії, так і після смерті були покладені разом. Їхні нетлінні мощі спочивають у Дальніх печерах Київської Лаври.

Святі священномученики Никандр, єпископ Мирський, та Єрмей пресвітер
Були учениками послідовника і сподвижника первоверховного апостола Павла святого апостола Тита, були рукоположені ним в священний сан. Подвизаючись в невтомних трудах, святі багатьох язичників навернули до Христа. За це вони були схоплені і приведені на допит до начальника міста Ливанія. Ні умовляння, ні погрози влади не зламали святих мучеників. Нелюдські муки перенесли святі: їх прив’язували до коней, волокли по камінню, тіла їхні рвали залізними гаками, кидали в палаючу піч. Господь допоміг їм перетерпіти, те , що людина своїми власними силами витерпіти не може. Під кінець мучителі прокололи голови і серця святих цвяхами і кинувши їх в яму закидали землею.

Блаженний Симон Юр’євецький
Блаженний Симон народився біля міста Юр’єва Поволжського. Залишивши батьків, він прийняв на себе подвиг юродства Христа ради. Зимою і літом ходив босим, в одній сорочці, так що шкіра його висохла від посту і почорніла. Нерозумні люди нерідко жорстоко били його. Улюбленим заняттям блаженного Симона було молитися на папертях різних храмів. Подвиг самозречення повністю очистив його душу, і він отримав від Господа дар прозріння: багато що передбачив і прозрів. Сучасники, закликаючи його ім’я, бачили різні чудесні знамення. Прославився святий Симон як великий чудотворець. Святкування йому звершується з 1635 року.

18 листопада пам'ять свт. Іони, архієп. Новгородського. Мчч. Галактіона і Єпистимії. Апп від 70-ти: Патрова, Єрма, Лина, Гайя, Філолога

Святитель Іона, архієпископ Новгородський
В миру Іоан, рано залишився сиротою і був усиновлений однією благочестивою вдовою, що жила в Новгороді. Вона піклувалась про виховання хлопчика і віддала його в школу. Блаженний Михаїл Клопський, зустрів одного разу Іоанна на вулиці і передбачив, що він буде архієпископом Новгородським. Іоанн прийняв постриг в Отенській пустині, що знаходилась в 50-ти верстах від міста. Був ігуменом цієї обителі звідки новгородці в 1458 році обрали його на архієпископа, після смерті святого Євфимія. Відомо, що Києво-Московський митрополит Іона ( 1449-1461 рр.) був другом новгородського святителя і хотів бачити його своїм преємником.
Святитель Іона надав велику допомогу у влаштуванні Соловецької обителі. Преподобному Зосимі він видав особливу благословенну грамоту, за якою віддавав ( разом з свіцькою владою Новгороду ) у власність новій обителі весь Соловецькій острів.
Після багатьох трудів святитель відчуваючи наближення своєї кончини, написав духовний заповіт поховати його тіло в Отенській обителі.

Святі мученики Галактіон і Єпистимія
Багате і знатне подружжя Клітофон і Левкипія, що жили в місті Емесі Фінікійському, довгий час було безплідним. Багато золота віддало подружжя язичницьким жерцям, але вони не допомогли нічим.
Містом Емес в ІІІ ст. керував поставлений римськими кесарями сирієць Секунд. Він був безжалісний і ревний гонитель християн і для залякування їх звелів на площах міст виставити засоби катувань. Але незважаючи на це безліч християн безстрашно йшли на муки, бажаючи всім серцем постраждати за Христа.
Один старий чоловік на ім’я Онуфрій, що ховав під рубищем убого своє чернече і пресвітерське достоїнство, ходив по Емесу з дому в дім, просячи милостиню. Скрізь, де він бачив можливість відвернути людей від ідольської омани, він використовував її і проповідував про Христа. Одного разу він прийшов в багатий дім Левкипії. Приймаючи від неї милостиню інок відчув, що жінка в печалі. Вона розповіла старцю про своє горе. Утішаючи її, Онуфрій розповів жінці про Єдиного Істинного Бога, про Його всемогутність і милість, про те, що Він завжди подає все те що просять у Нього звертаючись з вірою. Надія наповнила душу Левкипії. Вона увірувала і прийняла святе Хрещення. Незабаром після цього їй було відкрито, що вона народить сина, який стане істинним послідовником Христа. Спочатку Левкипія приховувала від чоловіка свою радість, але коли младенець народився, вона відкрила чоловіку свою таємницю і переконала його охреститись.
Младенця назвали Галактіоном. Батьки виховали його в християнській вірі і дали йому прекрасну освіту. Він міг зробити блискучу кар’єру, але Галактіон прагнув до святого, непорочного життя.
Коли Йому виповнилось 24 роки, батько вирішив одружити Галактіона і знайшов гарну знатну дівчину, на ім’я Єпистимія. Син не противився волі батька, однак, за Промислом Божим, весілля було на деякий час відкладене. Часто відвідуючи свою наречену Галактіон поступово відкрив їй свою віру, навернув її до Христа і сам таємно хрестив її. Разом з Єпистимією охрестився і один з її рабів – Євтолмій. Новонавернені за прикладом Галактіона вирішили присвятити себе чернечому життю. Покинувши місто, вони переховувались на горі Публіон., де було два таємних монастиря – чоловічій та жіночий. Декілька років іноки подвизались в трудах, пості і молитвах. Одного разу Єпистимії було у сні видіння: вона і Галактіон стоять в дивному палаці перед Світлим Цареем, і Цар подає їм золоті вінці. Це була звістка про їх скору мученицьку кончину.
Язичникам стало відомо про існування монастирів. Був посланий загін, щоб схопити ченців. Однак ченці і черниці встигли сховатися в горах. Тільки Галактіон не захотів утікати і залишився в келії, читаючи Священне Писання. Коли Єпистимія побачила, що воїни ведуть зв’язаного Галактіона, вона стала благати ігуменю відпустити її, тому що бажала прийняти муки разом з своїм обручником і учителем. Ігуменя зі сльозами благословила Єпистимію на подвиг.
Святі перенесли страшні катування і муки. За наказом судді їх четвертували.
Євтолмій, колишній раб Єпистимії, брат її в Христі і сподвижник в чернецтві, таємно поховав святих мучеників. Він же і написав їхнє житіє.

Апостоли від 70-ти: Патров, Єрм, Лин, Гай, Філолог
Ці святі апостоли благовіствували в різних містах, терплячи різні напасті під час свого єпископського служіння. Святий Патров ( Рим. 16,14) був єпископом в Неаполі та Путеолі ( Італія). Апостол Єрм був єпископом в м. Филипополі ( зазнав мученицької смерті). Лин ( 2 Тим. 4, 21) був преємником апостола Петра в Римі. Святий Гай ( Рим. 16, 23) після апостола Тимофія був єпископом в Ефесі. Святого Філолога ( Рим. 16, 15) руко положив апостол Андрій на єпископа м. Синопа ( біля Чорного моря).

19 листопада пам'ять прп. Луки, економа Києво-Печерського. Прп. Варлаама Хутинського. Свт Павла, патр. Константинопольського

Преподобний Лука економ Києво-Печерський
Серед великого сонму преподобних отців Києво-Печерських знаходимо і преподобного Луку Печерського. Цей святий угодник Божий жив у ХІІІ столітті. Як і про більшість Печерських подвижників, про нього збереглося досить мало відомостей. Де він народився і якого був роду невідомо. Відомо, що преподобний Лука прийшов до Печерської обителі і був зарахований до числа братії. В монастирі ніс послух економа, древньоруською мовою іконома, старанно виконуючи покладені на нього обов’язки. Завершивши біг подвижницького житія преподобний Лука відійшов до Господа, Якого прославляв тут на землі своїм побожним, чеснотним і святим житієм. Мощі преподобного спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

Преподобний Варлаам Хутинський
Преподобний Варлаам Хутинський жив у ХІІ столітті, був сином знатного новгородця і свої дитячі роки провів у Новгороді. В юнацькому віці, пішовши в приміський Лисичий монастир, преподобний Варлаам прийняв чернечий постриг. Потім він оселився на усамітненому пагорбі над Волховом, в урочищі, яке називалося Хутинь, в 10 верстах від Новгорода. В усамітнені преподобний Варлаам проводив суворе життя, звершуючи безперестанні молитви і дотримуючись строгого посту. Він ревно подвизався в трудах – сам рубав ліс, пилив дров, обробляв землю, виконуючи слова Священного Писання: « Хто не працює, той нехай не їсть « ( 2 Сол. 3,10). До нього поприходили деякі жителі Новгорода, які бажали розділити з преподобним труди і подвиги. Слід зазначити, що преподобний повчав тих, хто приходив до нього такими словами: « Чада, бережіться від усякої неправди, не заздріть, не наводьте наклепів. Стримуйтесь від всякої неправди. Бережіться судити неправедно. Не кляніться, неправдиво, давши клятву виконуйте її. Не віддавайтесь тілесним пристрастям. Будьте завжди лагідні і до всіх ставтеся з любов’ю. Ця чеснота – початок і корінь всякого добра».
Незабаром була побудована церква на честь Преображення Господнього і заснований монастир. Господь преподобному для служіння ближнім дар чудо творення і прозорливості. Коли дні його наближались до кінця, за Божим повелінням прибув з Константинополя священноінок Антоній – ровесник і друг преподобного. Блаженний, звертаючись до нього, сказав: « Улюблений брате мій! Боже благовоління спочиває над цією обителлю. Нині я віддаю в твої руки цей монастир. Бережи його і піклуйся про нього. Я вже відходжу до Царя Небесного. Та не бентежся через це: тілом я покидаю вас, але духом завжди буду з вами». Подавши напучення своїй братії, заповівши берегти православну віру і постійно перебувати в смиренні, преподобний Варлаам преставився до Господа 6 листопада 1192 року.

Святитель Павло, архієпископ Константинопольський
Святитель Павло, архієпископ Константинопольський, був обраний на патріаршу кафедру після смерті Патріарха Олександра (+340 р.), коли знову спалахнула аріанська єресь. На Соборі, який обирав нового Константинопольського патріарха, брало участь багато аріан. Вони повставали проти обрання святителя Павла, але православних членів Собору виявилось більшість. Імператор Констанцій, що царював над східною частиною імперії, був аріанином. Під час виборів патріарха його не було в Константинополі. Після свого повернення він скликав собор, який незаконно оголосив святителя Павла низложеним, імператор вигнав його зі столиці. На місце Павла возвели аріанина Євсевія Никомидійського. Патріарх пішов до Риму, де знайшли собі пристановище і інші православні єпископи, вигнані Євсевієм.
Недовго керував Церквою Євсевій. Коли він помер, святитель Павло повернувся до Константинополя. Його з любов’ю зустріла паства. Але Констанцій вдруге вигнав святого, і йому довелось повертатись до Риму. Імператор Констант написав своєму східному співправителю Констанцію грізний лист, котрий відправив до Константинополя зі святим архіпастирем-вигнанцем. Погрози подіяли і святитель був повернений на патріарший престол.
Але скоро благочестивий імператор Констант, захисник православних, був зрадницьки вбитий під час перевороту при дворі. Святителя знову вигнали зі столиці і відправили в заслання до Вірменії, в місто Кукуз, де він прийняв мученицьку кончину. Коли патріарх звершував Божественну літургію, увірвались аріани і задушили святого його святительським омофором. Сталося це в 350 році. В 381 році святий цар Феодосій Великий торжественно переніс мощі святителя Павла сповідника, з Кукуза в Константинополь. В 1326 році мощі святителя Павла перенесені у Венецію.

Святитель Герман, архієпископ Казанський
Святитель Герман жив в XVI ст., народився в місті Стариці, походив з древнього боярського роду. В молоді роки Григорій ( так звали свт. Германа в миру) прийняв чернечий постриг в Йосифо-Волоколамському монастирі від ігумена Гурія, пізніше святого архієпископа Казанського. В монастирі святий займався книго писанням, був знайомий з преподобним Максимом Греком. В 1551 р. братія Старицького Успенського монастиря, дізнавшись про благочестя свого співвітчизника, обрали його архімандритом.
Ставши архімандритом, святий Герман ревно турбувався про благоустрій обителі. Для ченців він був прикладом смирення та послуху. Для впорядкування внутрішнього життя обителі він ввів для використання устав преподобного Йосифа Волоцького.
Через два з половиною роки архімандрит Герман залишив Старицький монастир, передавши керівництво в ньому своєму постриженику, священноіноку Іову майбутньому Патріарху. Він повернувся до рідного Волоколамського монастиря. Коли з’явився новий єретик мат фей Башкін, що не визнавав Святих Таїн, то Московський Собор 1553 року засудив його. Єретика було відправлено для напоумлення в Волоколамський монастир до святого Германа, відомого святим житієм ревнителя Христової віри.
Коли, після підкорення у 1555 році Казані. Там була встановлена архієрейська кафедра, то на неї призначили архієпископом колишнього ігумена Волоколамського монастиря святителя Гурія. Йому було доручено влаштувати в місіонерських цілях Успенський монастир в місті Свияжсці. Настоятелем нової обителі Успіння Пресвятої Богородиці за наказом святителя Гурія був призначений святий Герман. Був побудований кам’яний собор з дзвіницею і чернечі келії. Сам настоятель жив дуже скромно, в тісній келії під соборною дзвіницею. Святий Герман особливо піклувався про зібрання монастирської бібліотеки. Незабаром його монастир прославився широкою благодійною діяльністю і став центром просвіщення Казанського краю.
12 березня 1564 року, після переставлення святителя Гурія, святий Герман був висвячений на єпископа Казанського. В 1566 році святителя Германа викликав до Москви Іоан Грозний, цар-тиран. Він звелів обрати святителя на митрополичу кафедру. Святий Герман спочатку відмовлявся. Та цар не терпів заперечень, і святитель змушений був оселитись в митрополичих покоях до возведення в сан митрополита. Бачачи несправедливості зі сторони царя і царського оточення, святитель, намагався срозумити царя своїми порадами. Та цар не слухав святителя і вигнав його з митрополичого двору і наказав тримати святого Германа під вартою в Москві. Упокоївся святитель 6 листопада 1567 року. Поховали його в церкві святителя Миколая Гостунського. На прохання жителів міста свияжська, мощі святителя в 1592 році були перенесені з Москви до Свияжського Успенського монастиря. Гріб його зустрічав святитель Єрмоген, тоді митрополит Казанський, майбутній патріарх-сповідник.

Преподобний Лука Тавроменійський
Преподобний Лука був родом з сицилійського міста Тавроменії. В юності він залишив батьків і наречену й пішов в пустелю, де повів багато років в пості і молитві. Подвизався на горі Етна. В кінці життя преподобний за одкровенням заснував обитель. Щ)об ознайомитись з уставами та життям інших монастирів преподобний Лука відвідав багато обителів різних міст. Під час однієї з подорожей він упокоївся в м. Коринфі на початку ІХ ст..

20 листопада пам'ять 33-ох мчч. в Мілетині: Ієрона, Ісихія, Никандра і тих, що з ними

Святий мученик Ієрон народився в місті Тіані у Великій Кападокії. Вихований благочестивою матір’ю, він був лагідним і добрим християнином.
Імператори-співправителі Діоклетіан і Максиміан ( 284-305 рр.) послали в Кападокії великий воєнний загін на чолі з Лізієм для викорінення широко розповсюдженого там християнства і, крім цього, набрати до імператорського війська здорових і сильних воїнів. Серед багатьох інших Лізій наказав на військову службу також і Ієрона, який мав велику фізичну силу і спритність. Але Ієрон відмовився служити імператорам, які гонили християн. Коли його хотіли взяти силою і привести до Лізія, він, озброївшись колодою прогнав посланих воїнів і разом з однодумцями заховався печері. Воїнам Лізія не вдалося взяти цю печеру навіть штурмом. За порадою Киріака, одного з друзів Ієрона, Лізій зняв оточення з печери і відкликав загін. Киріак же, заспокоївши Ієрона, умовив його не противитись владі, і віін разом з іншими новобранцями був відправлений у супроводі воїнів в сусіднє місто Мелітину. Незабаром Ієрону було видіння у сні в котрому звіщалось про скору мученицьку смерть його. Зібраним в Мелітині воїнам Лізій запропонував принести жертву язичницьким богам. Ієрон і разом з ним 32 воїна відмовились це зробити і відкрито сповідали свою віру в Хрниста. Тоді гонитель наказав бити мучеників, а Ієрону ще й відсікти руку. Після жорстокого побиття ледь живих мучеників кинули в темницю, а вранці відрубали голову.
Один багатий і знатний християнин, на ім’я Хрисанфій викупив у Лізія голову святого Ієрона. Коли гоніння на християн закінчились, на місці де стратили святих мучеників, він побудував храм, куди і поклав чесну главу. У царювання імператора Юстиніана при будівництві храму на честь святої мучениці Ірини чесні мощі святих мучеників були знайдені нетлінними.

21 листопада Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безплотних

sobor arh mihailaСобор Архистратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних, Архангелів: Гавриїла, Рафаїла, Уриїла, Селафиїла, Єгудиїла, Варахиїла та Єремиїла