8 липня пам'ять прмц. Февронії діви. Блгв. кн. Петра та кн. Февронії Муромських

Свята преподобномучениця Февронія, діва
Преподобномучениця Февронія діва постраждала в часі царювання Діоклитіана (284 - 305). Вона виховувалася у монастирі в місті Сіваполі (Асирійська область). Настоятелькою обителі була ігуменя Врієнна, тітка святої Февронії. Ігуменія, піклуючись про спасіння святої Февронії, призначила їй більш суворий спосіб життя, аніж іншим черниця. За уставом обителі по п'ятницях сестри залишали свої послухи та весь день проводили в молитві і читанні Святого Письма. Зазвичай ігуменя доручала читання святій Февронії.
Слава про її благочестиве життя поширилася по місту. Знатна молода вдова Ієрія, язичниця, стала відвідувати святу Февронію. Під впливом її повчань і молитов вона прийняла святе Хрещення і привела до Христової віри своїх батьків і родичів.
Діоклитіан направив до Асирії для винищування християн загін воїнів на чолі з Лисимахом, Селином і Примом. Селин, дядько Лисимаха, відрізнявся жорстокістю щодо християн, а Лисимах був розташований до них, оскільки його мати намагалася вселити синові любов до християнської віри і померла християнкою. Лисимах домовився зі своїм родичем Примом в міру можливості рятувати християн від рук мучителів. Коли загін воїнів наблизився до обителі, насельниці зникли. У монастирі залишилися тільки ігуменія Врієнна, її помічниця Фомаїда і свята Февронія, яка в той час важко хворіла. Ігуменя сильно журилася, що її племінниця потрапить до рук мучителів, які могли поглумитися над нею, і гаряче молилася, щоб Господь зберіг її і зміцнив в сповіданні Христа Спасителя. Селин наказав привести до нього всіх черниць обителі. Прим із загоном воїнів не знайшов нікого, крім двох стариць і святий Февронії. Він жалкував, щоб і вони не сховалися, і запропонував черницям утекти. Але черниці вирішили не залишати місця своїх подвигів і покластися на волю Господню.
Прим розповів Лисимаху про незвичайну красу святої Февронії і радив взяти її собі за дружину. Лисимах відповів, що не бажає спокушати дів, присвячених Богу, і просив Прима укрити де-небудь, черниць, що залишилися, щоб вони не потрапили до рук Селина. Один із солдатів підслухав розмову і доніс Селину. Святу Февронію зі зв'язаними руками і ланцюгом на шиї привели до воєначальника. Селин запропонував їй відмовитися від віри в Христа і принести жертву язичницьким богам, він обіцяв почесті, нагороди і шлюб із Лисимахом. Свята діва твердо і безстрашно відповіла, що має Безсмертного Нареченого і не проміняє Його ні на які земні блага. Селин піддав її жорстоким мукам. Свята молилися: "Спасителю мій, не покинь мене в цей страшний час!". Мученицю довго били, кров струмками текла з ран. Щоб збільшити страждання святої Февронії, її повісили на дереві і розпалили під нею вогонь. Муки були настільки нелюдські, що народ став криком вимагати припинення катування ні в чому не винної дівчини. Але Селин продовжував знущатися і насміхатися над мученицею. Свята Февронія мовчала. Від слабкості вона не могла говорити жодного слова. У люті Селин наказав вирвати їй язика, вибити зуби, відрізати груди і, нарешті, відсікти обидві руки і ноги. Люди не виносили жахливого видовища і йшли з місця муки, проклинаючи Діоклитіана і його богів.
Серед натовпу була присутня черниця Фомаїда, учениця святої діви Ієрії, яка згодом докладно описала мученицький подвиг святої Февронії. Вона вийшла з натовпу і привселюдно докоряла Селина за безмірну жорстокість. Він наказав схопити її, але, дізнавшись, що Ієрію як знатну жінку небезпечно піддавати катуванням, залишив її, сказавши: "Своїми промовами ти накликаєш на Февронію ще більші муки". Нарешті, святій мучениці Февронії відсікли голову.
Йдучи з місця страти, Лисимах плакав і зачинився у своєму приміщенні. Селин збирався обідати, але не міг прийняти їжі і ходив по покоях свого палацу. Раптом, подивившись вгору, він вмить позбувся мови, замичав подібно волові, впав і, вдарившись об мармурову колону, розбив собі голову й тут же помер. Коли Лисимах дізнався про подію, то промовив: "Великий Бог християнський, Він гідний шанування, тому що помстився за невинну кров!" Він приготував ковчег, вклав у нього розітнуте тіло мучениці і відніс в монастир. Ігуменія Врієнна впала без почуттів, побачивши знівечені останки святої Февронії. До вечора вона прийшла до тями і повеліла відкрити монастирські ворота, щоб всі могли прийти поклонитися святій мучениці і прославити Бога, що дарував їй таке терпіння в стражданнях за Христа Спасителя. Лисимах і Прим тоді ж відреклися від ідолопоклонства, прийняли Хрещення і чернецтво. Ієрія передала своє багатство в монастир і просила ігуменю Врієнну прийняти її до обителі замість святої Февронії.
Щорічно, в день упокоєння святої мучениці Февронії, в обителі відбувалося торжество. Під час всенічного бдіння сестри обителі завжди бачили святу Февронію, яка займала своє звичне місце в храмі. Від мощей святої мучениці здійснювалися численні чудеса і зцілення. Житіє святої Февронії було написане свідком її подвигу черницею Фомаїдою.
У 363 році мощі святої Февронії були перенесені до Константинополя.
Незабаром після упокоєння святої Февронії святий Яків, єпископ Низибійський (пам'ять 13 січня), збудував церкву та переніс до неї частинку мощей святої мучениці.
Святий благовірний князь Петро, в чернецтві Давид, і свята благовірна княгиня Февронія, в чернецтві Євфросинія, Муромські чудотворці.
Святий благовірний князь Петро, в чернецтві Давид, і свята благовірна княгиня Февронія, в чернецтві Євфросинія, Муромські чудотворці. Благовірний князь Петро був другим сином Муромського князя Юрія Володимировича. Він вступив на Муромський престол у 1203 році. За кілька років до цього святий Петро захворів на проказу, від якої ніхто не міг його вилікувати. У сонному видінні князеві було відкрито, що його може зцілити дочка бджоляра благочестива діва Февронія, селянка села Ласкаве в Рязанській землі. Святий Петро послав у те село своїх людей.
Коли князь побачив святу Февронію, то так полюбив її за благочестя, мудрість і доброту, що дав обітницю одружитися на ній після зцілення. Свята Февронія зцілила князя і вийшла за нього заміж. Святе подружжя пронесли любов один до одного через всі випробування. Горді бояри не захотіли мати княгиню з простого звання і зажадали, щоб князь залишив її. Святий Петро відмовився, і подружжя вигнали. Вони на човні відпливли по Оці з рідного міста. Свята Февронія підтримувала і втішала святого Петра. Але незабаром місто Муром спіткав гнів Божий, і народ зажадав, щоб князь повернувся разом зі святою Февронією.
Святе подружжя прославилися благочестям і милосердям. Померли вони в один день і годину 25 червня 1228 році, прийнявши перед цим чернечий постриг з іменами Давид та Єфросинія. Тіла святих були покладені в одному гробі.
Святі Петро і Февронія є зразком християнського шлюбу. Своїми молитвами вони зводять Небесне благословення на наречених та подружжя.
Молитва до Благовірних князя Петра і княгині Февронії, Муромських чудотворців
О великі угодники Божі і предивні чудотворці, благовірні княже Петре і княгине Февроніє, міста Мурома заступники і оборонці, і за всіх нас щирі до Господа молитвеники! До вас ми вдаємося і вам з міцною надією молимось: піднесіть за нас, грішних, святі молитви ваші Господу Богу, і випросіть у Милосердя Його все необхідне для душ і тіл наших: віру істинну, надію непохитну, любов нелицемірну, благочестя невідступне, у добрих справах успіхи, для світу спокою, землі плодоносність, повітрю чистоту, тілам здоров'я і душам спасіння. Виклопочіть у Царя Небесного для нашої Церкви Святої і держави Української мир, спокій і добрий лад, для всіх нас життя благополучне і добрий християнський спочинок. Захистіть Батьківщину нашу і всі міста українські від усякого зла; і всіх правдиво вірячих людей, що до вас приходять і святим мощам вашим поклоняються, осініть благодатною дією богоприємних молитов ваших, і всі їхні прохання на добро здійсніть.
О, чудотворці святі! Не зневажте молитов наших, що в розчуленні вам нині підносимо, але будьте заступниками нашими перед Господом, і сподобіть нас завдяки допомозі вашій спасіння вічного просвітитись і Царство Небесне успадкувати, щоб оспівувати невимовну Чоловіколюбність Отця і Сина, і Святого Духа, у Тройці шанованого Бога, на віки віків. Амінь.