12 грудня пам'ять прп Нектарія Києво-Печерського. Прп. Акакія Синайського

Преподобний Нектарій Києво-Печерський
Преподобний Нектарій Києво-Печерський належить до числа подвижників Лаври Київської, які своїм праведним і подвижницьким житієм прославили цей монастир. Як і про більшість Печерських отців про преподобного Нектарія збереглося досить мало відомостей. Відомо, що жив він у ХІІ ст. Коли прийшов до Печерського монастиря був зарахований до числа братії. Провадив святе, сповнене подвигів житіє. За безперечне виконання послухів, які благословлялися старшою братією він називався « послушним». Завершивши своє многотрудне житіє святий Нектарій відійшов до Господа. Похований преподобний в Ближніх, Антонієвих печерах Києво-Печерської Лаври.

Преподобний Акакій Синайський
Преподобний Акакій жив у VI столітті і був послушником в одному монастирі. Смиренний чернець вирізнявся терпінням і беззаперечним послухом своєму старцю, у якого був грубий характер. Він заставляв преподобного непомірно працювати, морив його голодом, нещадно бив. Не зважаючи на таке поводження, преподобний Акакій лагідно терпів усі негаразди і дякував Богові за все. Недовго пробувши в такому тяжкому послуху преподобний Акакій упокоївся.
Старець через п’ять днів розповів про смерть свого ученика іншому старцю, котрий не повірив, що молодий інок помер. Тоді учитель Акакія покликав цього старця до могили Акакія і голосно запитав: «Брате Акакію, чи помер ти?» З могили почувся голос: « Ні, отче, не помер, хто переносить послух, не може померти». Вражений старець зі сльозами впав перед гробницею, просячи прощення у свого ученика.
Після цього він змінився норовом, затворився в келії поблизу погребіння святого Акакія, у молитві і лагідності закінчив своє життя. Цю розповідь подав у « Ліствиці» преподобний Іоанн Ліствичник як приклад терпіння, послуху і нагороди за них.

Святий мученик Парамон і з ним 370 мучеників
Святий мученик Парамон і з ним 370 мучеників постраждали за віру в Христа у 250 році при імператорі Декію ( 249-251 рр.). Правитель східних областей Аквіан заточив у темницю 370 християн, примушуючи їх відректися від Христа і принести жертву ідолам. В’язнів піддавали катуванням, надіючись через муки і погрожуванням смертю змусити їх відректися від Христа і поклонитися язичницьким божествам. Один з місцевих жителів, на ім’я Парамон, бачачи муки християн, відкрито викрив жорстокість правителя і сповідав свою віру в Єдиного Істинного Бога, Господа Ісуса Христа. Святому Парамону після найжорстокіших катувань відрубали голову, так само було закатовано і інших 370 мучеників.

Святий мученик Філумен
Святий мученик Філумен постраждав за Христа в 274 році, під час гоніння імператора Авреліана ( 270-275 рр.). Святий Філумен займався хлібною торгівлею в Анкирі. Заздрісники донесли правителю Феліксу, що Філумен сповідує християнську віру, і він представ перед судом . Святий Філумен не відрікся від Христа. За це йому вбили цвяхи в руки, ноги, голову і змушували ходити. Святий мученик мужньо терпів катування і помер від втрати крові, віддавши душу Богові.

13 грудня пам'ять св. ап. Андрія Первозванного

ap Andriy

Святий Апостол Андрій Первозванний

Святий апостол Андрій Первозванний був з роду єврейського, з Віфсаїди Галілейської, рибалка, брат Апостола Петра. Спочатку він був учнем Іоанна Хрестителя.

14 грудня пам'ять прав. Філарета Милостивого, прор. Наума

Праведний Філарет Милостивий
Праведний Філарет Милостивий, син Георгія і Анни, вихований в благочесті і страху Божому, жив в VIII столітті у селищі амнії Пафлагонської області ( Мала Азія). Жінка його, Феозва, була з багатої і знатної сім’ї, у них були діти; син – Іоанн і дочки – Іпатія і Єванфія.
Філарет був багатим і знатним вельможею, але багатство не приносило йому радості. Знаючи як багато людей страждає від бідності, згадував він слова спасителя про Страшний суд і про « малих цих» ( Мф. 25.40), слова апостола про те, що людина помираючи, нічого не забирає із світу цього ( 1 Тим. 6, 7), рядки царя Давида винагороду праведника ( Пс. 36, 25). І Філарет прославився любов’ю до убогих.
Одного разу ізраїльтяни ( араби) напали на Пафлагонію, спустошили країну і розграбували майно Філарета. У нього залишилось лише 2 вола, корова, декілька вуликів і дім. Але і це останнє, він поступово роздав убогим. Стійко і лагідно він переносив дорікання жінки і глузування дітей. « Я маю в потаємних місцях, не відомих для вас, таке багатство і такі скарби, - відповідав він рідним, - яких вистачить вам, навіть якщо ви і сто років проживете не працюючи і ні про що не турбуючись».
І Господь воздав Філарету за його милосердя: коли була віддана остання міра пшениці, його старий друг прислав йому сорок мір, а після того, як була віддана убогому тепла одежа, до нього повернулось багатство.
В той час візантійська імператриця Ірина ( 797-802) шукала наречену для майбутнього співправителя Константина Багрянородного ( 780-797 рр.) і для цього по всій імперії розіслала посланців. Посли не минули і Амнії. Коли Філарет і Феозва дізналися, що найвищі гості мають бути і в їхньому домі, Філарет дуже зрадів, а Феозва навпаки, почала сумувати.: в домі не було взагалі ніякої їжі, а про належне пригощання годі було й думати. Але Філарет наказав жінці добре прибрати в домі. Сусіди, дізнавшись, очікується прибуття царських послів, принесли вдосталь все що було потрібно для багатого бенкету.. Посланці відібрали для царських оглядин разом з десятьма дівчатами і онуку Філарета, Марію. Вона перевершила своїх ровесниць красою, лагідністю і скромністю та стала царицею, а Константин Багрянородний щедро обдарував Філарета. Так повернулись до Філарета і багатство і слава. Але, як і раніше, святий любитель убогих щедро роздавав милостиню і влаштовував трапези для бідних і сам прислуговував їм при цих трапезах. Всі дивувались смиренню Філарета і казали: « Воістину чоловік цей весь Божий, істинний ученик Христів».
Слузі він наказав зробити три ящики і наповнити їх окремо золотими, срібними та мідними монетами: з першого отримували милостиню зовсім убогі,, з другого – ті що втратили кошти, а з третього ті що лицемірно виманював гроші.
Так, не приймаючи почестей, в смиренні і любові до бідних досяг блаженний старець віку 90 років. Передбачаючи свою кончину, він вирушив в Константинопольський монастир Родольфію, роздав там все, що мав при собі, на монастирські нужди та убогим. Прикликавши рідних наставляв їх перебувати в любові до бідних і нестяжанні і мирно відійшов до Господа. Упокоївся він в 792 році і похований в обителі Суда Родолфія у Константинополі.
Святість праведного Філарета підтвердило явлене після його смерті чудо. Коли тіло святого несли до місця поховання, один чоловік, одержимий бісом, схопився за гріб і слідував за похоронною процесією. На кладовищі сталося зцілення біснуватого: біс повалив чоловіка на землю, а сам вийшов з нього. Багато інших чудес і зцілень здійснилось при гробі святого.
Після смерті праведного Філарета його дружина Феозва трудилась, відбудовуючи в Пафлагонії монастирі і храми, зруйновані під час іноземних нашесть.

Святий пророк Наум
Святий пророк Наум – один з 12 малих пророків, родом з селища Елкоша ( Галілея). Час його життя відноситься до VIІ ст.. до Різдва Христового. Старозавітня книга пророка Наума містить пророцтво про загибель асирійського міста Ніневії за беззаконня, зруйнування Ізраїльського царства і про хулу асирійського царя Сенахирима на Єгову. Обставини життя пророка не відомі. Помер він на 45 році життя і похований у своїй рідній землі.

15 грудня пам'ять прпп. Афанасія, затворника Києво-Печерського, в Ближніх печерах, та іншого Афанасія затворника Києво-Печерського, в Дальніх печерах. Прор. Авакума

Преподобний Афанасій, затворник Києво-Печерський, в Ближніх печерах
Преподобний Афанасій, затворник Печерський, в Ближніх печерах сучасник архімандрита Києво-Печерського монастиря преподобного Полікарпа ( + 1182 р).
Преподобний Афанасій довго і тяжко хворів. Коли він упокоївся, братія приготувала його до поховання. На третій день ігумен з братією прий шов ховати його. Але вони побачили, що померлий ожив, сидить і плаче. На всі питання він відповідав, тільки так: « Спасайтесь і майте у всьому послух до ігумена, кайтесь щогодини, моліться Господу нашому Ісусу Христу, Пречистій Його Матері і преподобним Антонію і Феодосію, щоб закінчити добре життя своє тут. Більше не запитуйте».
Після цього він 12 років жив у затворі в печері і за весь цей час не сказав ні до кого ні слова, плакав день і ніч, лише через день вкушав трохи хліба і води. І тільки перед кончиною, зібравши братію, він повторив раніше сказані ним слова мирно відійшов до Господа ( біля 1176 р.)
Інок Вавила, який багато років страждав болями і слабістю в ногах, зцілився біля його мощей. «Одного разу лежав я, - розповів він братії, - і кричав від сильної болі. Несподівано увійшов до мене блаженний Афанасій і сказав: прийди до мене, і я зцілю тебе. Я хотів запитати його, як і коли прийшов він. Але він став невидимим. Однак я повірив тому, який явився до мене і попросив, щоб принесли мене до його молей. І ось, я зцілився». Преподобний Афанасій був похований у Ближніх, Антонієвих печерах.

Преподобний Афанасій, затворник Києво-Печерський, в Дальніх печерах
До великого собору преподобних Печерських належить також інший Афанасій, затворник Печерський, в Дальніх печерах. Про його святе житіє нам майже нічого невідомо. У « Сказанні про житія святих, що в печері преподобного Феодосія спочивають» про нього говориться, що преподобному Афанасію не потрібна була свічка в печері: тому що йому світила Небесна світлість. Всім, хто з вірою приходить до нього, він подає зцілення. Похований у Дальніх печерах.

Святий пророк Авакум
Святий пророк Авакум, один з 12 малих пророків, походив з коліна Симеонового, пророкував біля 650 року до Різдва Христового.
Пророк Авакум передбачив зруйнування Єрусалимського храму, Вавилонський полон і повернення полонених на батьківщину. Під час війни з вавилонянами пророк пішов в Аравію, де з ним відбулося таке чудо. Коли він ніс обід женцям, йому зустрівся Ангел Божий і миттєво переніс його силою свого духу до Вавилону, де в той час перебував у темниці пророк Даниїл. Так, їжею призначеною для женців втамував голод гони мий пророк. Після завершення війни з вавилонянами пророк Авакум повернувся на свою батьківщину і помер в глибокій старості. При святому Константинопольському царі Феодосії Молодшому ( 408-450рр.) були знайдені його мощі.

16 грудня пам'ять прор Софонії. Прп. Сави Сторожевського (Звенигородського). Прп. Іоанна мовчальника

Пророк Софонія
Пророк Софоня був сучасником пророка Єремії і пророчиці Олдами. Походив він із знатного роду. Пророк жив у царському палаці, пороповідував покаяння допомагав царю Іосії викорінювати ідолопоклонство.
Пророкував про біди, які чекали на жителів Іудеї і сусідніх меж: Гази, Аскалона, Крита, на моавитян, амонитян, ніневитян.

Преподобний Сава Сторожевський, Звенигородський
Преподобний Сава Сторожевський з ранньої юності пішов від світу, прийняв постриг від преподобного Сергія Радонезького і був його одним з перших учеників та сподвижників.
Преподобний любив життя безмовне, уникав бесід з людьми і перебував у постійному труді, плачі за убогу душу свою, пам’яті про суд Божий. Преподобний Сава для всіх людей був образом простоти і смирення, він придбав настільки глибоку мудрість духовну, що ще « в монастирі Сергія був духівником всьому братству, старцем шанованим і дуже вченим». Коли великий князь Димитрій Донський, у вдячність за перемогу над Мамаєм, влаштував на річці Дубенці обитель Успіння Божої Матері, її ігуменом з благословення преподобного Сергія став Сава. Зберігаючи простоту свого подвижницького житія, він харчувався лише рослинною їжею, носив грубий одяг, спав на підлозі.
У 1392 році братія Сергієвої Лаври, після того, як ігумен Никон віддалився для безмовництва, благала преподобного Саву прийняти ігуменство в обителі. Тут він « добре пас доручене йому стадо, наскільки міг і наскільки молитви преподобного отця його блаженного Сергія допомагали йому». Передання відносить до часу його ігуменства виведення водного джерела за стінами Лаври.
З великою любов’ю і повагою відносився до преподобного Сави князь Юрій Димитрович Звенигородський, хрещений син преподобного Сергія. Він обрав преподобного Саву духівником і ублагав прийти дати благословення його дому. Преподобний сподівався повернутися до своєї обителі, але князь ублагав його залишитись і заснувати « у вітчизні його, поблизу Звенигорода, де є місце зване Сторожи», нову обитель. Прагнучи до життя усамітненого і безмовного, преподобний прийняв пропозицію звенигородського князя Юрія Димитровича і перед іконою Божої Матері зі сльзами випросив ЇЇпокрову пустельному місцю. На горі Сторожевській, де колись розташовувалась сторожа, яка охороняла Москву від ворогів, заснував він невеликий дерев’яний храм Різдва Пресвятої Богородиці ( 1377 р.), а неподалік від неї поставив малу келію для себе. В 1399 р. там само преподобний влаштував монастир, з любов’ю приймаючи всіх, хто шукав безмовного життя. Багато потрудився преподобний Сава при влаштуванні своєї обителі. Сам викопав криницю під горою, звідки носив на плечах своїх воду, обніс монастир дерев’яною огорожею а за версту, у яру, викопав собі келію для безмовного життя.
В 1399 році преподобний благословив свого духовного сина, князя Юрія, що йшов у військовий похід, і передбачив йому перемогу над ворогами. Молитвами святого старця військам князя була дарована швидка перемога. Трудами преподобного Сави в обителі був побудований соборний храм Різдва Пресвятої Богородиці.
Упокоївся святий Сава в глибокій старості 3 грудня 1406 року.
Шанування преподобного місцевими жителями почалося відразу після його кончини. Чудотворна цілюща сила, що витікала від гробу преподобного, його численні явлення переконали всіх, що ігумен Сава: « є воістину Божественного світла світильник незаходимий, що промінням чудес всіх просвітлює». В грамоті 1539 року преподобний Сава називається чудотворцем. Особливо шанував його цар Олексій Михайлович, який неодноразово ходив пішки на поклоніння в обитель преподобного. Передання зберегло для нас чудову розповідь про те, як преподобний Сава спас його від розлюченого ведмедя.
Як розповідає житіє преподобного Сави, складене в XVI ст., в кінці XV століття ( 1480-1490 рр.) ігумену Савинської обителі Дионісію після вечірнього правила явився старець і звернувся до нього: « Дионісію! Вставай і напиши лик мій на іконі». На запитання Дионісія, хто він, той що явився відповів: « Я Сава, начальник цього місця». Похилого віку старець обителі авакум, який бачив в юності преподобного, описав зовнішність святого. Саме в такому вигляді він явився ігумену Дионісію, який виконав повеління і написав ікону преподобного Сави.
Святкування преподобному Саві було встановлене в 1547 році на Московському Соборі. 19 січня 1652 р. знайдені нетлінними мощі преподобного.
Молитвами преподобного Сави Сторожевського, Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас.

Преподобний Іоан Мовчальник ( затворник)
Народився преподобний Іоан в місті Нікополі Вірменському в сім’ї воєнноначальника Енкратія і дружини його Євфимії приблизно у 454 році. Хлопчик рано почав вивчати Священне Писання і всім серцем полюбив усамітнення і молитву.
На частину майна, яка залишилась йому після смерті батьків юнак побудував церкву на честь Пресвятої Богородиці. З 18 років Іоанн разом з десятьма ченцями жив при церкві у пості, молитві та стриманні.На прохання громадян міста Колонії, митрополит Севастійський рукоположив 28-літнього Іоанна на єпископа Іконійської Церкви. Прийнявши церковне правління, преподобний не змінив строго аскетичного способу життя. Під впливом святителя жили по-християнськи і його близькі – брат Пергамій ( наближений до імператорів Зенона і Анастасія) та племінник Феодор ( наближений до імператора Юстиніана).
На десятому році єпископства Іоанна владу у вірменії прийняв Пазиник, чоловік сестри святителя – Марії. Новий правитель став власно вмішуватися у духовні та церковні діла. В Церкві почався неспокій. Тоді святий Іоанн вирушив до Константинополя і через архієпископа Євфимія просив імператора Зенона захистити вірменську Церкву від грубих посягань.
Занепокоєний мирською боротьбою, Іоанн таємно залишив Єпископію і відплив до Єрусалиму. Зі сльозами молив він Бога показати місце, де йому жити і спастись. Явилась ясна зірка, яка привела Іоанна в Лавру преподобного Сави. Іоанн, приховавши своє єпископське достоїнство, був прийнятий в число братії простим послушником. За дорученням святого ігумена Сави Іоанн виконував найтяжчі роботи на будівництві странноприїмного дому і монастиря для ченців-початківців. Бачачи смирення і працьовитість Іоанна, святий Сава вирішив, що преподобний іоанн достойний висвяти на пресвітера. Святителю довелося відкрити таємницю Патріарху Єрусалимському Іллі ( 494-517 рр.) З благословення патріарха Єрусалимського преподобний Іоанн прийняв обітницю мовчання. Невдовзі Господь відкрив таємницю Іоанна святому Саві. Чотири роки провів преподобний Іоанн в келії, нікого не приймаючи і не входячи навіть до церкви.
Бажаючи ще більшого усамітнення і посиленого стримання, преподобний Іоанн покинув Лавру і пішов у пустелю, де провів більше дев’яти років, споживаючи лише трави. Тут він пережив напад сарацинів і не загинув лише тому, що Господь послав розлюченого лева, бачачи якого вороги зі страхом розбіглися. Передання розповідає про багато чудес сотворених за молитвою святого Іоанна в пустелі.
Коли святий ігумен Сава, надовго ходив у Скіфополь і звідти повернувся, він ублагав преподобного Іоанна залишити пустелю і знову поселитися в обителі. Після цього Господь відкрив усім насельникам Лаври, що Іоанн Єпископ. Коли преподобному Іоанну було сімдесят років, упокоївся святий і Богоносний отець Сава Освячений. Святитель глибоко сумував за спочилим. Святий Сава у видінні явився йому і утішив і передбачив, що Іоанну багато належить потрудитись у боротьбі з єрессю. І справді, Іоанн повинен був покинути свою келію, щоб укріпити братію в боротьбі з єресю оригенітів.
Преподобний Іоанн Мовчальник провів у Лаврі преподобного Сави 66 років. Невтомним чернечим подвигом, невсипущою молитвою, смиренномудрістю стяжав Іоанн благодать Святого Духа: за його молитвою звершувалось багато чудес; таємні думки людей для святителя були явними; він зціляв хворих і біснуватих; ще при житті своєму спас від неминучої смерті тих, хто призивав його ім’я; із зерна смоківниці, кинутого святителем в землю в сухий грунт виросло прекрасне дерево і принесло плоди. У віці 104 років преподобний Іоанн Мовчальник з миром відійшов до Господа.

17 грудня пам'ять св. вмц. Варвари, мц. Юліанії. Прп. Іоана Дамаскіна

Varvara1

 

 

Свята великомучениця Варвара

18 грудня пам'ять прп. Сави Освяченого

Преподобний Сава Освячений
Преподобний Сава Освячений народився в V столітті, у Кападокії в благочестивій християнській сім’ї Іоанна та Софії. Його батько був воєнноначальником. Поїхавши по службовим справам до Александрії він взяв з собою дружину, а п’ятирічного сина залишив на дядькову опіку. Коли хлопчику йшов восьмий рік він вступив до монастиря святої Флавіани, який знаходився поблизу. Обдарована дитина скоро навчилася читати і добре вивчила Священне Писання. Марно батьки вмовляли святого Саву повернутись в світ і одружитись.
В 17 років він прийняв чернечий постриг і мав такий успіх в пості так молитвах, що був удостоєний дару чудотворення. Провівши десять років в обителі Флавіани, преподобний вирушив до Єрусалима, а звідти в обитель преподобного Євфимія Великого. Але преподобний Євфимій направив святого Саву до авви Феоктиста, настоятеля монастиря, що знаходився поблизу зі спільножительним уставом. У тій обителі пробув преподобний Сава послушником до тридцятилітнього віку.
Після смерті старця Феоктиста, його преємник благословив преподобного Саву затворитись в печері. Лише в суботу святий покидав затвор і приходив в обитель, брав участь в Богослужінні і приймав їжу. Через деякий час преподобному дозволили зовсім не покидати затвору, і святий Сава подвизався в печері протягом 5 років.
Преподобний Євфимій уважно слідкував за життям юного інока і, бачачи, як він духовно виріс, став брати його з собою в пустелю Рув ( біля Мертвого моря). Вони виходили 14 січня і перебували в ній до Неділі Ваій (Вербної). Преподобний Євфимій називав святого Саву отроком-старцем і турботливо виховував його у найвищих чернечих чеснотах.
Коли преподобний Євфимій відійшов до Господа ( +473 р.), святий Сава пішов з Лаври і оселився в печері поблизу обителі преподобного Герасима Йорданського( +475 р.). Через декілька років до преподобного Сави почали збиратися ученики – всі, хто бажав чернечого житія. Так виникла Велика Лавра. За вказівкою зх. Неба ( через вогненний стовп) ченці влаштували в печері церкву.
Преподобний Сава заснував ще декілька монастирів. Багато чудес було явлено за молитвами преподобного Сави. Посеред Лаври забило джерело, під час засухи пройшов рясний дощ, відбувались зцілення хворих і біснуватих. Слід зазначити, що преподобний Сава написав перший устав церковних служб, так званий « Єрусалимський», прийнятий всіма Палестинськими монастирями. Святий мирно відійшов до Господа в 532 році.

19 грудня пам'ять святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця

nikolay chudotvorec

 

Святитель Миколай, архієпископ Мир Лікійський

20 грудня пам'ять свт. Амвросія, єп.. Медіоланського. Прп. Ніла Столобенського. Прп. Іоанна, посника Києво-Печерського

Святитель Амвросій, єпископ Медіоланський
Святитель Амвросій, народився у 340 році в сім’ї римського намісника Галії. Ще в дитинстві святителя були явлені чудесні вказівки на його велике майбутнє. Так, одного разу бджоли покрили обличчя сплячого младенця і полетіли після того, як залишили на язиці у нього мед.
Після смерті батька сім’я Амвросія переселилась в Рим, де майбутній святитель і його брат Сатир отримали блискучу на той час юридичну освіту. Приблизно 370 року, після закінчення курсу наук, Амвросій був призначений намісником областей ( консульським префектом) Лігурії та Емілії, але жив у Медіолані. В 374 році помер єпископ Медіолану Авксентій, і це потянуло за собою чвари та суперечки між православними та аріанами, так як кожна сторона хотіла поставити свого єпископа. Амвросій, як перший градоначальник, вирушив до церкви для підтримки порядку. Коли він звернувся з промовою у натовпі, якась дитина відразу вигукнула: « Амвросій – єпископ!»Виголос був підхоплений народом. Амвросій, котрий в цей час був ще серед оголошених, вважаючи себе недостойним, став відмовлятися. Але все ж таки, він прийняв святе Хрещення, і пройшовши за сім днів всі ступені церковної ієрархії, 7 грудня 374 року був рукопокладений в сан єпископа Медіоланського і відразу роздав всю свою власність і гроші на окрасу храмів, годування сиріт, та убогих, а сам став жити строгим і подвижницьким життям.
Суворе стримання, довгі бдіння та труди Амвросій поєднував з виконанням обов’язків пастиря. Святитель Амвросій, відстоюючи єдність Церкви, енергійно протидіяв розповсюдженню єресей. Так, в 379 році йому вдалося поставити православного єпископа в Сирмії, а в 385-386 рр. він відмовився віддавати аріанам базиліку Медіолана.
Проповідь святого Амвросія на захист Православ’я дуже була дієвою. Про це свідчив інший знаменитий отець Західної Церкви, блаженний Августин, який прийняв у 387 році святе Хрещення завдяки проповіді єпископа Медіолана.
Слава про єпископа Амвросія і його діяння приваблювала до нього багатьох послідовників з інших країн. З далеких країн до нього приходили вчені мудреці, щоб знайти Істину. Фритигильда, цариця войовничого германського племені маркоманів, яке часто нападало на Медіолан, просила святителя наставити її в християнській вірі. Святий в листі до неї переконливо виклав Догмати Церкви. Увірувавши цариця навернула в християнство свого чоловіка і переконала його укласти мирний договір з Римською імперією.
Строгість поєднувалась у святого з незвичайною добротою. Наділений даром чудотворення, святий багатьох зцілив від хвороб. Одного разу в Флоренції перебуваючи в домі Доцента, він воскресив померлого хлопчика.
Упокоєння святителя Амвросія, що преставився до Бога в ніч Святої Пасхи, супроводжувалась багатьма чудесами, а охрещуваним тієї ночі дітям він явився у видінні. Святитель був похований в Амвросієвій базиліці, в Медіолані, під жертовником, між мучениками Протасієм та Гервасієм.
Ревний проповідник і мужній захисник християнської віри, святий Амвросій отримав особливу відомість і як чудовий церковний письменник. В догматичних творах він залишив православне вчення про Святу Тройцю, таїнства і покаяння ( 5 книг про віру; Пояснення Символа віри; Про втілення; 3 книги про Святого Духа; Про таїнства; 2 книги про покаяння). Відома праця святителя « Про обов’язки священнослужителів» свідчить про глибоке усвідомлення ним пастирського обов’язку; в ній містяться вказівки не тільки про ведення церковної служби, але й моральні настанови служителям Церкви. Святитель Амвросій також формував церковний спів. Він ввів у Західній Церкві антифон ний спів( за східним, сирійським зразком), відомий як амвросіївський наспів; склав 12 гімнів. Його подячний гімн « Тебе Бога хвалимо», складений в 356 році, увійшов у Богослужіння Православної Церкви.

Преподобний Ніл Столобенський
Преподобний Ніл Столобенський народився в сім’ї християнина у невеликому селищі Новгородської єпархії. В 1505 році він прийняв постриг в обителі преподобного Сави Крипецького поблизу Пскова. Після 10 років подвижницького життя в кіновії пішов на річку Серемлю, до міста Осташкова, де протягом 13 років провадив суворе аскетичне життя у безперестанній боротьбі з диявольськими спокусами, які проявлялись у явленнях привидів – гадів і диких звірів. Багато жителів з навколишніх міст стали приходити до преподобного за настановами, але він став цим обтяжуватись і просив Господа вказати йому місце для проводження подвигу безмовництва. Одного разу після довгої молитви він почув голос: « Ніле! Йди на озеро Селігер. Там на острові Столобенському ти можеш спастися!». Від людей, що приходили до нього Ніл дізнався, де знаходиться озеро, і прийшовши туди був вражений його красою.
Посеред озера був вкритий густим лісом острів; на ньому знайшов преподобний невелику гору де викопав собі печеру, а через деякий час побудував хижину в якій подвизався протягом 26 років. Подвиги суворого посництва і безмовництва супроводжував ще іншим, особливим подвигом – ніколи не лягав спати, а дозволяв собі лише легку дрімоту, спираючись на гаки, влаштовані у стіну келії.
Богоугодне житіє преподобного неодноразово пробуджувало заздрість ворога, яка виявлялась через злобу місцевих жителів. Одного разу хтось підпалив ліс на острові де стояла хижина святого, але полум’я, дійшовши до гори, дивним чином погасло. Іншого разу в келію вдерлися злодії. Преподобний сказав їм: « Весь мій скарб у кутку келії». Там стояла ікона Богоматері. Розбійники стали шукати гроші і осліпли. Тоді в сльозах розкаяння стали молити вони святого за прощення. Відомо також багато інших чудес звершених преподобним.
Передчуваючи свою кончину преподобний Ніл приготував для себе гріб. А перед самим часом упокоєння прибув на острів ігумен одного з найближчих монастирів і причастив його Святих Христових Таїн. Після відходу ігумена преподобний Ніл востаннє звершив молитву, обкадив святі ікони і келію і віддав Господу безсмертну свою душу 7 грудня 1554 року. Преподобний Ніл Столобенський є одним з найбільш шанованих святих серед російського народу.

Преподобний Іоан, посник Києво-Печерський
Преподобний Іоан, посник Києво-Печерський належить до великого сонму отців Печерських, Небесних покровмтеляв святої Української землі. Як і про більшість отців Печерських, про нього нам майже нічого не відомо. Знаємо, що преподобний Іоанн жив у XII столітті, проходив послух у Печерській обителі. Де і коли він народився не відомо. Був посником. Згадуючи його святе і подвижницьке життя Церква Христова прославляє преподобного Іоанна такими словами: « Радуйся, Іоанне, бо постом невимовним ти прославився». Мощі його спочивають у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.

21 грудня пам'ять прп. Патапія. Прп. Кирила Челмогорського. Апп. від 70-ти: Сосфена, Аполоса, Кифи, Тихіка, Єпафродита, Кесаря, Онисифора

Преподобний Патапій
Преподобний Патапій народився в Фивах в християнській благочестивій сім’ї. Досягнувши повноліття, зненавидів суєту світу і пішов в Єгипетську пустелю. Через багато років він прославився аскетичними творами. Коли ж люди стали приходити за порадою, забажав в безмовності і пішов в Константинополь, де влаштував собі келію в міській стіні, поблизу Влахернської церкви. Однак і тут скоро стало відомо про нього. Почали сходитись хворі, і він, володіючи даром зцілення, став допомагати всім нужденним.

Преподобний Кирил Челмогорський
Преподобний Кирил Челмогорський, просвітитель чуді, народився в місті Білоозеро, був пострижеником обителі преподобного Антонія Римлянина, де 6 років проходив різноманітні послухи, а потім, після трьохлітніх подрожей по пустелям, оселився в дикій Каргопольській стороні. Тут, за наказом з вище , він обрав за місце постійного перебування гору Челму. Багато скорбот довелося перенести преподобному Кирилу від чуді, але його світлоносне, подвижницьке житіє і лагідні настанови розташували багатьох представників тамтешніх народів прийняти святе Хрещення. В кінці життя преподобний Кирил влаштував обитель і храм на честь Богоявлення Господнього. Преподобний провів на Челмній горі 52 роки і упокоївся у глибокій старості маючи 82 роки.

Святі апостоли від 70-ти: Аполос, Кифа, Тихик, Єпафродит, Кесар, Онисифор
Ці святі апостоли були послані Самим Господом Ісусом Христом для благовістя через деякий час після обрання 12-ти апостолів ( Лк. 10, 1-24).
Апостол Сосфен до прийняття християнства був в Коринфі начальником іудейської синагоги. Під час бунту проти апостола Павла він був підданий побоям. Пізніше навернений самим апостолом до віру в Христа і став єпископ в Колофоні.
Аполос походив з Александрії, був блискуче вихований чоловіком. Головним місцем його служіння був Коринф. Там він довго подвизався і багатьох навернув до віри Христової. В кінці життя проповідував на Криті і був єпископом Кесарії.
Апостол Кифа був єпископом в Колофоні.
Апостол Тихик, родом з Малої Азії, був учеником і супутником святого апостола Павла. Під час першого ув’язнення апостола доставляв послання до Ефесян і до Колосян. Змінив апостола Сосфена на Кольфонійській кафедрі.
Апостол Епафродит – один з найближчих сотрудників і сподвижників святого апостола Павла – був єпископом м. Адріаки Фракійської.
Апостол Кесар проповідував і був єпископом Диррахії – області в Середній Греції.
Всі ці апостоли мирно відійшли до Бога. Разом з ними Церква згадує і пам’ять апостола Онисифора.
Про апостола Онисифора свідчить святий апостол Павло: « Нехай дасть Господь милість дому Онисифора за те, що він багаторазово покоїв мене і не соромився кайданів моїх, а будучи в Римі, з великим старанням шукав мене і знайшов. Нехай дасть йому Господь знайти милість у Господа в той день; а скільки він служив мені в Ефесі, ти краще знаєш» ( 2 Тим. 1, 16-18). Святий Онисифор був єпископом в Колофоні. Прийняв мученицьку смерть в місті Парії ( неподалік від Ефеса), на березі Гелеспонту, куди вирушив благовіствувати віру Христову серед тамтешніх язичників. Тут святий апостол Онисифор був схоплений і приведений до язичницького капища. За відмову возкурити фіміам язичницьким богам, апостола Онисифора, разом з його рабом Порфирієм, прив’язали до диких коней і волокли по землі. За римським мартирологом днем кончини святого Онисифора вважається 16 вересня (Старий стиль).

Свята мучениця Анфіса
Свята мучениця Анфіса, жінка римського сановника, була охрещена святителем Амвросієм Медіоланським. Вона відмовилась від пропозиції дружини градоначальника Сунильди прийняти аріанське хрещення і була спалена.

22 грудня Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці. Прор. Анни, матері прор. Самуїла. Ікони Божої Матері, званої «Несподівана Радість»

Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці
Свята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священика Матфана з Віфлеєму, який походив з коліна Левіїного. Вона вийшла заміж за святого Іоакима, який був родом з Галії. Довго свята Анна була безплідною, але як минуло 20 років, за полум’яними молитвами святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про Зачаття Дочки, яку благословлятиме весь рід людський. Зачаття святою Анною відбулося в Єрусалимі, де і народилась Пресвята Діва Марія. Більшість ікон присвячених Зачаттю святою Анною, зображають , Пресвяту Діву, яка топче голову змію. Внизу ікони, по її сторонам, святі Іоаким і Анна зображаються зазвичай з молитовно піднятими доверху руками. Очі їх також підняті до верху і споглядають Божу Матір, Яка ніби парить у повітрі з розпростертими долонями. Під Її стопами зображений шар, обвитий змієм, що означає диявола, який в особі впалих прабатьків прагне підкорити своїй владі всю вселенну.
Ще з часів Древньої Русі день свята Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці шанувався на нашій землі. Особливо це свято вшановували вагітні жінки.

Свята пророчиця Анна
Свята пророчиця Анна була дружиною Елкани і була безплідною. Елкана взяв собі ще одну дружину, Феннану, від котрої народжувались діти. Анна сильно сумувала і відчувала себе нещасною,і кожного дня молилась про звільнення від безпліддя. Вона дала обітницю присвятити дитя Богу. Одного разу, коли Анна полум’яно молилась в храмі, священик Ілій вирішив, що вона п’яна, і став їй докоряти. Але свята лагідно вилила свою скорботу і, отримавши благословення, повернулась додому. Після цього Анна зачала і народила сина, якого назвала Самуїлом ( що означає « Випрошений у Бога»). Коли дитина досягла юнацького віку, мати сама привела його до священика Ілія, і він залишив Самуїла служити при скинії ( 1Цар. 1; 2, 1-21).

Ікона Божої Матері, звана «Несподівана Радість»
Про ікону « Несподівана Радість» існує така розповідь. Один грішник ( розбійник) мав звичай – кожного дня по декілька разів молитися до Пресвятої Богородиці, виголошуючи Їй Архангельське привітання: « Радуйся, Благодатна!...». Одного разу, збираючись на злочинну справу, він звернувся до ікони Пресвятої Богородиці, щоб за своїм звичаєм помолитися до Неї. І ось, коли він промовив слова молитви, враз напав на нього страх, і він впав у забуття і побачив, що на іконі Пресвята Богородиця і Богомладенець Ісус Христос постали перед ним живими. В Ісуса Христа відкрились рани на руках, ногах і в боку і з них потоками почала текти кров, точно так само, як це було, коли Господь страждав на хресті. Побачивши це грішник впав на коліна і вигукнув від страху: «О Госпоже! Хто зробив це?» Богоматір відповідала: « Ти та інші грішники; ви своїми гріхами знову розпинаєте, як колись іудеї, Сина Мого». Тоді грішник заридав і сказав: « Помилуй мене Мати милосердя! А Пресвята Богородиця відповідала: « Ви називаєте Мене Матір’ю милосердя, а самі ображаєте і засмучуєте Мене своїми ділами». – « Ні, Владичице, - вигукнув грішник, - від сьогодні не буде цього! Нехай не переможе злоба моя Твого невимовного милосердя і благосні. Ти одна - надія і пристановище для всіх грішників. Перемінись на милість і ублагай Сина свого і Творця мого!» Тоді Пресвята Богородиця стала благати Богомладенця, говорячи: «Милосердний Сину Мій! Заради любові Моєї до Тебе, помилуй цього грішника!» А Господь відповідав: « Не прогнівайся, Матір Моя, що Я не послухаю Тебе! Я і Сам молив Отця Мого, щоб минула мене чаша страждання, і Він не послухав Мене». Тоді Матір Божа сказала: « Згадай, що Я вигодувала Тебе, і прости його». Але Син відповідав: « …молився і Я до Отця, та Він не благозволив почути». Після цього Пресвята Богородиця встала, посадила Богомладенця і хотіла впасти до ніг його. «Що Ти хочеш робити, о Матір Моя?» - вигукнув Син. «пробуду біля ніг Твоїх разом з цим грішником, - відповідала Вона, - поки Ти не простиш йому гріхів». Тоді Господь промовив: «Закон наказує кожному сину шанувати свою матір; а справедливість вимагає, щоб законодавець був і виконавцем закону. Я – Твій Син, а Ти – Моя Мати. Я повинен шанувати Тебе, виконуючи те, про що Ти благаєш Мене. Нехай же буде за Твоїм бажанням! Нині ж прощаються цьому чоловіку гріхи для Тебе. А на знак прощення нехай він обцілує Мої рани». Встав тоді тремтячи грішник, радісно доторкнувся до пречистих ран Христових і відразу прийшов до свідомості. Після цього видіння закінчилось, і грішник від тоді виправився і став жити богоугодно.(Подано за книгою свт. Димитрія Ростовського «Руно Орошенне».)
Ікона Пресвятої Богородиці «Несподівана Радість» є дуже шанованою серед православних християн. Існує багато копій цієї ікони, котрі також є чудотворними і прославлені великою кількістю чудес. Один із чудотворних списків ікони « Несподівана Радість» зберігається у Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва. Щодня перед цим святим образом після вечірнього богослужіння відправляються молебні. А щонеділі після Божественої літургії патріарх разом з кліриками кафедрального храму відправляє соборний молебень прославляючи Царицю Небесну і благаючи Її про Материнське заступництво і Покров звертаючись до Неї: « О, Всехвальная Мати, що породила всіх святих найсвятіше Слово прийми нині наше приношення і від майбутньої звільни муки!»І Матір Божа дійсно стає тією Несподіваною Радістю для всіх хто з вірою звертається до Її чудотворного образу.

Преподобний Софроній, архієпископ Кипрський
Преподобний Софроній народився в християнській сім’ї на Кипрі, вивчив багато наук, але більш за все полюбляв він читати Священне Писання. Він настільки зріс в благочесті і добрих справах, що удостоївся від Господа дару чудотворення. Після смерті єпископа Кипрської Церкви, святого Даміана, преподобний Софроній, з волі всього народу, був рукопокладений на місце спочилого. Зайнявши єпископську кафедру, він явив себе істинним отцем своєї пастви.

Преподобний Стефан Новосіятель
Преподобний Стефан народився в Константинополі і отримав добру освіту. При Патріарху Мефодію ( 842-846 рр.) Стефан прийняв чернечий постриг і вступив у число кліриків однієї з константинопольських церков. Потім він пішов в затвор і протягом 50-ти років примножував аскетичні труди. В кінці життя преподобний стяжав від Господа велику благодать, просяявши у сузір’ї святих, подібно до древніх подвижників Православної Церкви, за що і був названий « Новосіятелем». За повідомленнями прологів, упокоївся в 912 році.