15 червня пам'ять вмч. Іоанна Нового Сочавського. Свт. Никифора, патр. Константинопольського

Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський
Святий великомученик Іоанн Новий, Сочавський, жив в XIV столітті в місті Трапезунді, займався торгівлею, був побожний, твердий у Православ'ї і милосердний до бідних.
Одного разу у торгівельних справах йому довелося пливти на кораблі. Капітан корабля був неправославним. Вступивши в суперечку про віру зі святим Іоанном, він був посоромлений, затаївши злобу на святого. Під час зупинки корабля в Белграді Босфорському капітан з'явився до градоначальника, вогнепоклонника по вірі, і повідомив, що на його кораблі є вчений муж, бажаючий теж стати вогнепоклонником.
Градоначальник з пошаною запросив святого Іоанна приєднатися до вогнепоклонників, проклявши віру в Христа.
Святий таємно молився, закликаючи на допомогу Того, Хто сказав: "Коли ж видадуть вас і поведуть, не турбуйтеся заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте, а що дасться вам у той час, те й говоріть: бо не ви будете говорити, а Дух Святий "(Мк. 13,11). І Господь дав йому мужність та розуміння як відхилити всі домагання нечестивців і твердо сповідати себе християнином.
Після цього святий був так жорстоко побитий палицями, що все тіло його було розшматоване, і тіло під ударами розліталася шматками. Святий мученик молився, дякуючи Богові, що удостоїв його пролити за Нього кров і омити свої гріхи. Потім святого закували в ланцюги і поволокли до темниці. Вранці градоначальник звелів знову привести святого. Мученик постав перед ним зі світлим і веселим обличчям. Від повторної пропозиції відректися від Христа безстрашний мученик відмовився з колишньою твердістю, викриваючи правителя як знаряддя сатани. Тоді його знову побили палицями так, що все нутро його оголилися. Присутній народ не виніс цього страшного видовища і став обурено кричати, викриваючи правителя, через нелюдяні катування беззахисного чоловіка. Правитель, припинивши побиття, звелів прив'язати великомученика за ноги до хвоста дикого коня і тягнути по вулицях міста. Жителі єврейських кварталів особливо знущалися над мучеником, кидали в нього камінням, нарешті, хтось схопив меч, наздогнав святого, якого волочив кінь і відрубав йому голову.
Тіло великомученика з відрубаною головою лежало до вечора, ніхто з християн не насмілювався узяти його. Вночі над ним було видно сяючий стовп і безліч палаючих смолоскипів; три світлоносних чоловіки здійснювали над тілом святого спів псалмів і кадіння. Один з євреїв, думаючи, що це християни прийшли взяти останки мученика, схопив лук і хотів пустити в них стрілу, але, пов'язаний невидимою силою Божою, став нерухомим. З настанням ранку видіння зникло, а стрілок продовжував стояти нерухомо. Розповівши присутнім жителям міста про нічне видіння і виявлене над ним покарання Боже, він звільнився від невидимих кайданів. Дізнавшись про те, що трапилося, градоначальник дозволив поховати останки великомученика. Тіло було поховано при місцевій церкві. Це відбулося між 1330 і 1340 роками.
Капітан, що видав святого Івана на муки, розкаявся і вирішив таємно відвезти мощі на свою батьківщину, але великомученик, з'явившись уві сні пресвітеру храму, перешкодив цьому. Через 70 років мощі були перенесені до столиці Молдо-Влахійского князівства Сочаву і покладені в соборній церкві.

Святитель Никифор, патріарх Конгстантинопольський
Святитель Никифор був сановником при дворі імператриці Ірини (797 - 802). Прийнявши чернецтво, він прославився благочестям і в 806 році святого було зведено на патріарший престол. Святитель був ревним захисником іконошанування і з царювання імператора-іконоборця Льва Вірменина (813 - 820) в 815 році був засланий на острів Проконніс, де упокоївся в 828 році.
У 846 році святі мощі Патріарха Никифора були знайдені нетлінними і пахучими. Їх перенесли з Проконніса в Константинополь і поклали на один день в храмі святої Софії, а потім перенесли в храм святих Апостолів. Рука святителя зберігається в Хілендарському монастирі на Афоні.
Святитель залишив після себе три твори, спрямовані проти іконоборців.