Свято Вознесіння Господнього

VoznesinyaЄвангеліє про Вознесіння Господнє

Наближалося свято єврейської П'ятдесятниці,й ученики Христові повернулись з Галилеї в Єрусалим. На сороковий день після Воскресіння Ісуса Христа вони зібралися в одному домі.

Ісус Христос явився їм і розмовляв з ними, кажучи: "Так написано і так належало постраждати Христові і воскреснути з мертвих на третій день; і щоб проповідувалося в ім'я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. Ви ж є свідками цього. Ідіть по всьому світові і проповідуйте Євангеліє (учення Христове) всьому творінню. Хто увірує й охреститься, буде спасенний. Тих, хто увірував, супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами; братимуть змій, і якщо смертоносне щось вип'ють, не зашкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові".

Потім Спаситель сказав ученикам, що незабаром пошле до них Святого Духа; а до того часу повелів їм не розходитись з Єрусалима. Він сказав: "Я пошлю обітницю Отця Мого на вас; ви ж залишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба; бо Іоан хрестив водою, а ви через кілька днів будете охрещені Духом Святим".

Розмовляючи з учениками, Спаситель вивів їх з міста в бік Вифанії, на гору Елеонську.

Ученики зраділи, почувши слова Спасителя, обступили Його і почали розпитувати: "Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?"

А Спаситель сказав їм: "Не ваша справа знати часи й строки, які поклав Отець у Своїй владі, але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї і Самарії, і навіть до краю землі".

Промовивши це, Христос, піднісши руки Свої, благословив учеників Своїх; і коли благословляв, став віддалятися від них і підноситись угору. І невдовзі хмара забрала Його з їхніх очей.

Так Господь і Спаситель наш Ісус Христос вознісся Своєю людською природою на Небеса і сів праворуч Бога Отця Свого, тобто Його людська душа і тіло прийняли (таку саму) славу нероздільно з Божеством Його, а Божеством Своїм Він завжди був і буде на небі й усюди.

Ученики вклонилися Господу, Який вознісся, і довго стояли і дивились на небо вслід Йому. Тоді явилися перед ними два ангели в білих одежах і промовили: "Мужі галилейські, чого ви стоїте і дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде (на землю) так само (тобто в плоті людській), як ви бачили Його, коли Він сходив на небо".

Після цього ученики Ісуса Христа повернулись у Єрусалим з великою радістю і залишалися там усі разом, очікуючи зішестя Святого Духа. Всі вони молилися в храмі Божому, славлячи і складаючи подяку Богові. З ними були деякі жінки і Діва Марія, Пресвята Мати Господа Ісуса Христа зі своїми родичами. В ці дні апостоли, помолившись, вибрали за жеребом з інших учеників Христових дванадцятого апостола Матфія на місце Іуди-зрадника, який загинув.

Вознісшись на небо, Ісус Христос, згідно з власною Його обіцянкою, невидимо завжди знаходиться на землі між віруючими в Нього і знову прийде на землю видимим способом, щоб судити живих і мертвих, які тоді воскреснуть. Після цього настане життя майбутнього віку, тобто інше, вічне життя, яке для істинно віруючих і благочестивих людей буде вповні блаженним, а для невіруючих і грішників – у великих муках.

(Див.: Мк 16, 15–19; Лк 24, 46–53; Діян. 1, 2–26).


Історія свята Вознесіння Господнього

Ісус з’являвся Своїм учням протягом сорока днів після Свого Воскресіння. Він розповідав їм про Царство Боже та про те, що Йому необхідно було знести Свої муки. Коли одного разу Він був з ними, то промовив: «Ось я пошлю обітницю Отця Мого на вас; всі ж зоставайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитесь силою з неба» (Лук. XXIV, 49).
Вознесіння Господнє святкується Святою Церквою на сороковий день після Світлої неділі, у четвер шостого тижня після Пасхи.

У Євангеліях Марка і Луки містяться лише короткі відомості про цю велику подію, якою завершується земне життя Господа Ісуса Христа.

Про це детальніше описано в Діяннях святих Апостолів: зустрівшись з Апостолами, Ісус Христос звелів, щоб вони не йшли з Єрусалима, а чекали обітниці Отчої. Іоанн бо водою хрестив, ви ж охрещені будете Духом Святим через кілька тих днів!

А вони, зібравшись, питали Його: «Чи не часу цього відбудуєш Ти, Господи, царство Ізраїлеве?» А Він їм відказав: «То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй. Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії та аж до останнього краю землі». І, прорікши це, Він угору возноситись став, а хмара забрала Його з-перед їхніх очей…

А коли вони пильно дивились на небо, як Він віддалявся, то два мужі у білій одежі стали біля них й сказали: «Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо» (Діян. І. 4 - 11).

Тоді учні повернулись до Єрусалима, де перебували в молитві з Матір’ю Божою та жінками-мироносицями. В євангеліста Марка сказано, що Господь, вознісшись на небо, сів по Божій правиці, тобто на найпочесніше місце.

Свято Вознесіння вважається великим двунадесятим святом. Віддання буває в п’ятницю сьомого тижня після Пасхи.

Тропар свята: Вознісся Ти у славі, Христе Боже Наш, радість сотворивши учням обітницею Святого Духа, утвердивши їх благословенням, що Ти є Син Божий, Спаситель світу.

У IV ст. свято Господнього Вознесіння стало загальновизнаним. Історик Сократ (440 р.) називає його всенародним святом (Історія Церкви, VII, 26).

Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями святий Іоан Золотоуст, святий Григорій Ніcський, святий Епіфан Кіпрський, Лев Великий та інші. У IV ст. цариця Єлена побудувала храм на честь цієї події на місці Христового Вознесіння.

Святий Іоан Золотоуст у своїй проповіді на Вознесіння казав: «Сьогодні людський рід повністю примирений з Богом. Зникла давня боротьба й ворожнеча. Ми, що були недостойні жити на землі, — вознесені на небо. Сьогодні стаємо наступниками небесного царства, ми, що не варті й земного, — виходимо на небо і успадковуємо престол Царя і Господа. А людська природа, перед якою херувим боронив рай, піднесена тепер понад усякого херувима».

Пам'ятки трьох перших століть нічого не говорять про це свято. Не згадує про нього й письменник Оріген у творі "Проти Цельсія". Аж у четвертому сторічч є згадки про святкування празника від історика Сократа. Своїми проповідями Вознесіння звеличили св. Іоан Золотоустий, св. Григорій Ниський, св. Епіфан Кіпрський, Лев Великий й інші. В цьому ж столітті цариця Єлена поставила храм у честь цього свята на місці Вознесіння Христа.

У шостому члені Символу віри говориться про те, що Ісус Христос з пречистою Своєю плоттю вознісся на небо і сів праворуч Бога Отця.
Господь Ісус Христос вознісся на небеса людською природою Своєю (плоттю і душею), а Божеством Своїм Він завжди перебував з Отцем.

"Сидить праворуч Отця" означає: з правого боку, на першому місці, у славі. Цими словами сказано, що людська душа і тіло Ісуса Христа прийняли таку славу, яку має Христос по Своєму Божеству.

Своїм Вознесінням Господь наш Ісус Христос з'єднав земне з небесним і прославив нашу людську природу, піднісши її на престіл Божий; і показав нам, що й наша вітчизна на небі, у Царстві Божому, яке відкрите тепер для всіх істинно віруючих у Нього.

"Переможцеві дам сісти зі Мною на престолі Моїм, як і Я переміг і сів з Отцем Моїм на престолі Його", – каже Господь (Апок. 3, 21).

За матеріалами: hram.lviv.ua