Практика служіння літургії Ранішосвячених Дарів ієрейським чином

Liturgiya1.jpegЄвхаристійне богослужіння перших часів християнства мало різні назви, наприклад: Господня Вечеря, Переломлення хліба, Приношення, Призивання, Coena (Вечеря), Coena Dominica (Вечеря Господня), Mensa Domini (Трапеза Господня), oblatio (приношення), fractio (переломлення), liturgia (літургія, від грец. «загальна справа»), anaphora (анафора, від грец. «Приношення»), agapа (агапа, від грец. «Любов»), synaxis (Синаксисі, від грец. «Збори»).

Втім, найбільш часто зустрічається назва Євхаристія. У перекладі Сімдесяти цією назвою в старозавітній церкві знаменувався вираз подяки; наприклад, Юдиф 8:25; 2 Мак. 12:31. У Новому Завіті це слово часто застосовується в значенні благословення (Мф. 14:19; Мк. 6:41; Ін. 6:11; Лк. 24:30). В розповіді про Тайну Вечерю це слово вжито в сенсі саме літургійному. В усякому разі, письменники раннього християнства дуже рано й охоче користуються цим словом. Поряд з ним, на Сході так само дуже часто користувалися терміном «анафора», приношення [24, c. 17].

Літургія, за своїм суттєвим складом одна, різні ж назви вона отримала від осіб, які виклали письмово той самий порядок, той чин, за яким вона тепер у нас звершується. У православних християн звершується три чини літургії, а саме: літургія святителя Василія Великого, святителя Іоана Золотоустого та святителя Григорія Двоєлова або літургія Ранішосвячених Дарів.

Літургія святителя Василія Великого звершується лише десять разів на рік: напередодні або ж в самі свята Різдва Христового і Хрещення Господнього, в день пам’яті святителя Василія Великого, у всі недільні дні Великого посту, крім Вербної неділі, в четвер і суботу Страсного тижня в інші дні року за звичаєм служиться літургія святителя Іоана Золотоустого, за вийнятком середи і п’ятниці сирного тижня і Страсної п’ятниці, коли, за Уставом Православної Церкви, Літургія не звершується.

Літургія Ранішосвячених Дарів звершується по середах і п’ятницях Великого посту, а на п’ятій неділі посту – і в четвер (коли на «Маріїному стоянні» читається Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського) і в понеділок, вівторок та середу Страсного тижня, храмове або Полієлейне свято (24 лютого, день пам’яті сорока мучеників Севастійських та 9 березня, перше і друге знайдення глави Хрестителя Господнього Іоана ), які випадають на 2-му, 3-му, 4-му, 5-му, 6-му тижні, окрім суботи та Неділі. Але, в силу різних обставин, вона може служитися і в інші дні Святої Чотиридесятниці, за винятком тих днів, коли за уставом належить служити повну літургію [21, c. 7-8].
Звершення даної літургії в інших випадках, наприклад, заради поховання або поминання покійних, буде неприпустимим і невиправданим порушенням Уставу, оскільки за сучасною практикою на літургії Ранішосвячених Дарів немає самих важливих і дієвих поминань: в кінці анафори (Євхаристійного канону) та виймання частинок в пам'ять спочилих і обмиванням їх в Крові Христовій. Саме тому, що літургія Ранішосвячених Дарів не може бути заупокійною, в її чинопослідуванні не передбачається виголошення заупокійної єктенії і приєднання будь-яких заупокійних співів (за вийнятком стихир на вечірні на «Господи, взиваю…» в п'ятниці 2-го, 3-го і 4-го тижнів Великого посту, оскільки в суботи цих седмиць відбувається поминання спочилих.

За своїм призначенням літургія Ранішосвячених Дарів тісно пов’язана з Великим постом, святою Чотиридесятницею [11, c. 179]. Древність посту вказує і на древність богослужіння, яке суттєво відносилось до цього священного періоду життя Церкви.

Літургія Ранішoсвячених Дарів має такі особливості: в ній немає Проскомидії; літургії передують 3-ій, 6-ий, 9-ий часи з послідуванням Зображальних. Святитель Симеон Солунський, говорячи про послідування Зображальних, зазначає: «Послідування Зображальних так називається тому, що зображує певним чином священну літургію...» [7, с. 499]. До цього слід додати, що Зображальні і за значенням своїм доволі близькими є до Божественної літургії, сповна виправдовують свою назву – «пролітургія», тобто служба, яка звершується перед літургією, або замість неї [20, c. 270]. Після відпусту Зображальних розпочинається Вечірня, яка замінює початкову частину літургії оголошених (остання її частина є і в літургії Ранішосвячених Дарів); На літургії вірних немає молитов і піснеспівів, що відносяться до приготування і перетворення Святих Дарів [30, c. 550].

У слов’янському Служебнику вказівки щодо чину літургії Ранішосвячених Дарів знаходяться в трьох розділах. При цьому деякі дії увійшли в практику без запису. У 1916 році з благословення Святійшого Синоду був виданий «Чин Божественної літургії Ранішосвячених», де вказівки Служебника викладені в послідовному порядку і заповнені усім, що увійшло в практику за звичаєм. У «Богослужбових вказівках» при викладі порядку літургії враховані особливості цього видання.

Для кожної літургії Ранішосвячених Дарів священик заготовляє святого Агнця на проскомидії попередньої літургії в неділю.
Заготовляючи святого Агнця на проскомидії, священик спочатку заготовляє святого Агнця для літургії, яку має звершувати, а тоді для літургії Ранішосвячених Дарів, вирізуючи, виймаючи та виколюючи святого Агнця з окремих просфор, і промовляє над кожним слова: «На спомин Господа і Бога, і Спаса нашого Ісуса Христа (тричі). Як ягня на заколення ведено Його. І як агнець непорочний перед тим, що стриже його, мовчить, - так і Він не відкриває уст Своїх. У смиренні Його суд над Ним відбувся. Але про рід Його хто оповість? Бо візьметься від землі життя Його. Приноситься в жертву Агнець Божий, що бере гріхи світу ради життя світу і спасіння. Один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз витекла кров і вода. І той, що бачив, засвідчив, і свідчення Його правдиве» [8, с. 258 – 259].
Далі священик творить все, як звичайно: вливає в святу чашу вино і воду, накриває їх покрівцями, читає молитви і т. д.

На літургії під час святої Євхаристії, після призивання Святого Духа, священик, коли показує на Святий Хліб, то каже: «Хліб цей…» (в однині, Христос – Єдиний, тому не можна казати: Хліби ці).

Коли священик творить піднесення Хліба, то при словах Святеє святим підноситься усе разом, а тоді розломлює першого святого Агнця, для літургії, що звершується, кладе частинки, вливає теплоту та ін., як звичайно. Далі правою рукою бере лжицю, а лівою – святого Агнця для літургії Ранішосвячених Дарів і лжицею, змоченою в святій Крові, хрестовино торкається святого Агнця з хрестовидно надрізаного боку. Тоді кладе святого Агнця в дарохранительницю (кивот). Так само чинить і над кожним святим Агнцем, що заготовляється для літургії Ранішосвячених Дарів, кладучи його в дарохранительницю. Далі молиться, причащається і взагалі священнодіє, як звичайно на літургії.

Священик приготовляє себе до звершення літургії Ранішосвячених Дарів тими молитвами, що й перед повною літургією, а також виконує всі інші вимоги [8, с. 259 – 260].

Великопостові Часи починаються виголосом священика: «Благословен Бог наш…». Читець читає: «Амінь». «Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі». «Царю Небесний…», Трисвяте по «Отче наш…». Після виголосу священика: «Бо Твоє є Царство…» читець читає: «Амінь». «Господи, помилуй» (12 разів), «Слава і нині», «Прийдіте, поклонімось…». Після того йде читання трьох псалмів: «Почуй, Господи, правду мою…» (16-й псалом); «До Тебе, Господи, підношу душу мою…» (24-й псалом); «Помилуй мене, Боже…» (50-й псалом).

Час шостий читається безпосередньо по завершенню третього Часу і починається виголосом: «Прийдіте, поклонімось…», після чого читаються псалми: «Боже, в ім’я Твоє…» (53-ій псалом), «Вислухай, Боже, молитву мою…» (54-ий псалом), «Хто живе під охороною Всевишнього…» (90-ий псалом).

Дев’ятий Час слідує за шостим і починається читанням: «Прийдіте поклонімось…», після чого читаються такі псалми: «Які любі оселі Твої…» (83-ій псалом), «Господи, Ти змилувався…» (84-ий псалом), «Прихили, Господи, вухо Твоє…» (85-ий псалом) [15, c. 100 - 107, 113 - 117, 154 - 158].

9-й час має важливе літургійне значення, відкриваючи вечірнє богослужіння, котре відноситься до прийдешнього дня, він, все таки є службою дня, що минає. Це символізує безперервність Богослужіння в Православній Церкві [23, c. 2].

На кожному Часі, після закінчення трьох псалмів, читець виголошує: «Слава і нині…», «Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі Боже» (Тричі). «Господи, помилуй» (Тричі). «Слава і нині…». Тоді читає рядову кафизму [6, c. 21].

На дев’ятому Часі, у всі п’ятниці святої Чотиридесятниці, в понеділок, вівторок і середу Страсної седмиці кафизми не читаються.

Після прочитання першої «Слави» кафизми читець виголошує: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу», а хор співає: «і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». «Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі Боже» (Тричі). «Господи, помилуй» (Тричі). «Слава …». Читець виголошує: «І нині..» і читає 2-гу «Славу». Відтак служба йде в тому ж порядку, що і після першої «Слави». Після третьої «Слави» читець виголошує: «Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу», а хор співає: «і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь». «Алилуя, алилуя, алилуя, слава Тобі Боже» (Тричі). «Господи, помилуй» (Тричі). Після стихослів’я кафизми священик, ставши перед Царськими Вратами, виголошує постовий тропар Часу: на 3-му Часі (глас 6): «Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа…» [33, c. 43]. 1-ий стих: «Серце чисте створи в мені, Боже…». 2-ий стих: «Не відкинь мене…». На 6-му Часі (глас 2): «Ти, що в шостий день же і годину…». 1-ий стих: «Вислухай, Боже, молитву мою…», 2-ий стих: «До Бога взиваю…». На 9-му Часі (глас 8): «Ти, що о дев’ятій годині…», 1-ий стих: «Нехай наблизиться молитва моя до Тебе, Господи…». 2-ий стих: «Нехай дійде благання моє до Тебе, Господи…».

Хор, після виголошення священиком тропаря, співає його перший раз.

Після виголошення священиком 1-го стиха хор співає другий раз і після виголошення 2-го стиха – співає третій раз.

Під час виголошення священиком тропаря (або стиха) співці і всі богомольці стають на коліна, а під час співання хором тропаря священик і прихожани стають на коліна. Після співання тропаря Часу священик виголошує: «Слава…», а читець, читає: «І нині…» та Богородичний Часу: на 3-му Часі: « Богородице, Ти єси виноградна лоза істинна …», на 6-му Часі: «Через превеликі гріхи наші…», на 9-му Часі: «Благий, що ради нас народився від Діви…».

На 6-му Часі після Богородичного читець виголошує тропар пророцтва. Потім священик виголошує : «Будьмо уважні», а читець – прокимен Тріоді перед читанням паремії. Хор співає прокимен Тріоді; читається паремія з книги пророка Ісаї, по закінченні якої, співається другий прокимен Тріоді.

На 3-му і 9-му Часах (після Богородичного) і на 6-му Часі (після другого прокимна) читаються такі молитви: «Господь Бог Благословенний…» (3-ій Час), «Скоро пошли нам щедроти Твої…» (6-ий Час), « Не залиш нас до кінця…» (9-ий Час).

Якщо на Часах буває читання Святого Євангелія *****(в перші три дні Страсної седмиці), то молитви, належні після Богородичного, читаються не відразу, а тільки після Євангельських читань чи паремій (як на 6-му Часі). Далі читається Трисвяте по «Отче наш...». Після цього читець читає: на 3-му Часі: «Благословен єси, Христе Боже наш…», «Слава…», «Скоре і надійне подай утішення…», «І нині…», «Богородице Пресвятая…»; на 6-му Часі «Спасіння вчинив Ти…», «Слава…», «Пречистому Твоєму образові…», «І нині..», (в понеділок, вівторок і четвер) «Богородице, Ти єси джерело милосердя…», ( в середу і п’ятницю) «Препрославлена єси, Богородице Діво…»; на 9-му Часі: «Побачивши Начальника життя…», «Слава…», «Посеред двох розбійників…», «І нині…», «Агнця, і Пастиря, і Спасителя світу…» [4, c. 79 - 141, 310 - 377, 533 - 602], [5, c. 78 - 151, 313 - 365]. Тоді читається «Господи помилуй» (40 разів), «Ти, що кожного часу…», «Господи помилуй» (тричі), «Слава і нині…», «Чеснішу від Херувимів…», «Іменем Господнім…». Священик виголошує: «Боже, ущедри нас…». Після цього виголосу священик на кожному часі промовляє молитву преподобного Єфрема Сиріна: «Господи і Владико життя мого…» з усіма великими і малими поклонами. На 3-му і 6-му Часах б’ється 16 поклонів, а на 9-му Часі – 3 великих поклони. Після поклонів читається заключна молитва Часу: «Владико Боже, Отче Вседержителю…» (3- ій Час), «Боже й Господи Сил…» (6-ий Час), «Владико Господи, Ісусе Христе Боже наш…» (9-ий час) [32, c. 3-36].

Послідування Зображальних звершується безпосередньо після 9-го часу, а молитви і піснеспіви, що знаходяться у послідуванні Зображальних, являють собою продовження і закінчення великопостових часів [19, c. 284].

На початку Зображальних хор співає Блаженні: «У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи…». Далі читається: «Хор небесний прославляє Тебе й промовляє…», «Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя…», «Полегши, відпусти, прости, Боже…», «Отче наш…». Після виголосу священика: «Бо Твоє є Царство…», чтець – «Амінь».

Якщо є Владичне свято, то читається його кондак. А якщо випаде разом свято святого, то читаємо спершу кондак святого, Слава: і нині та кондак свята Владичного.

А якщо співалося Алилуя і ніякого святого нема, то читається спочатку кондак Преображення, потім дня та храму. Якщо є храм Господній, то читаємо спочатку кондак храму, а потім дня і чергового святого [15, с. 134].

Слава: «Зі святими упокой…», і нині: «Заступнице християн усердная…», «Господи помилуй» (40 разів), «Слава: і нині…», «Чеснішу від херувимів…», «Іменем Господнім…». Священик після виголосу «Боже, ущедри нас…» читає молитву святого Єфрема Сиріна з поклонами. Далі читець читає Трисвяте по Отче наш. Священик: «Бо Твоє є Царство…». Читець продовжує: «Амінь.», «Господи, помилуй» (12 разів), «Всесвята Тройце…». Священик: «Премудрість». Хор співає: «Достойно є, і це є істина…». Священик: «Пресвята Богородице, спаси нас». Хор співає: «Чеснішу від херувимів…». Священик: «Слава Тобі, Христе Боже, надія наша, слава Тобі.». Хор співає: «Слава: і нині…», «Господи, помилуй.» (тричі), «Благослови.». Священик промовляє відпуст: «Христос, Істинний Бог наш…» [4, с. 610-612].

Перед літургією Ранішoсвячених Дарів вхідні молитви відбуваються так: з початком співу «У Царстві Твоєму...» [4, с. 143 - 145] відкривається завіса; священик і диякон боковими дверима виходять з вівтаря до Царських врат і, вчинивши перед ними три поясних поклони, здійснюють звичайний початок та інше послідування вхідних молитов. Потім підходять до ікони Спасителя, читаючи тропар: «Пречистому Образу Твоєму...», роблять два земних поклони (так за Уставом; однак, за усталеною практикою, поклони робляться поясні), цілують ікону і роблять третій земний поклін. У такому ж порядку вони кланяються і цілують ікону Богородиці, читаючи тропар: «Богородице, Ти єси джерело милосердя!...». Також кланяються і цілують ікони храму і свята (якщо є). До складу вхідних молитов входять ті ж молитви, що і на повній літургії, за винятком: «Господи, простягни руку Твою...», якою подаєтьсявід Господа допомога на звершення Безкровної Жертви. Скуфії та камилавки прийнято знімати, як і перед повною літургією, при цілуванні святих ікон. Потім, після облачення, вдягають скуфії та камилавки і знімають перед перенесенням Св. Дарів зі Св. Престолу на Св. Жертовник. Знову одягають їх і стоять в них до співу: « Нехай піднесеться молитва моя…». Перед сугубою єктенією знову вдягають їх і знімають перед співом: «Нині сили небесні…». Далі, як і на повній літургії, скуфії та камилавки вдягають перед єктенією: «Станьмо побожно…» і лишаються в них до кінця літургії (крім часу читання заамвонної молитви) [26, c. 37]. Після поклоніння святим іконам священик і диякон, ставши перед царськими вратами, читають: «Послаб, прости...» і роблять один поясний поклін. Потім, повернувшись до народу, творять також поясний поклін, просячи прощення, і входять у вівтар.

Після входу у вівтар священнослужителі двічі поклоняються перед святим престолом до землі, цілують престіл, Хрест на ньому і Євангеліє і, зробивши третій поклон, кланяються один одному, а потім одягаються в священничі одежі (молитви на одягання облачення не читаються). Священнослужителі облачаються до відпусту Зображальних. Ієрей благословляє рукою кожну приналежність риз, цілує на ній Хрест і вимовляє тихо: «Господу помолимось.». По завершенні Зображальних ієрей на солії творить відпуст і повертається у вівтар.

Ієрей з дияконом роблять три малих поклони перед святим престолом і моляться: «Боже, очисти мене грішного». Диякон мовчки приймає благословення від священика, виходить північними дверима на солію і, помолившись, виголошує: «Благослови, владико». Ієрей, стоячи перед престолом і творячи хрест Євангелієм, вимовляє початковий виголос: «Благословенне Царство...». Хор: «Амінь.». Читець: «Прийдіть, поклонімось...» (тричі) і 103-ій (початковий) псалом: «Благослови душе моя Господа». Під час читання псалма священик таємно читає з непокритою головою перед царськими вратами світильничні молитви, починаючи з 4-ї: «Ти, в невмовкних піснях і безупинних славословленнях святими Силами оспівуваний ...». Три перші молитви тут не читаються, оскільки вони будуть прочитані пізніше.

Після виконання псалма – єктенія велика [22, c. 12].

Співаки співають: «Господи, помилуй» великопостовим розспівом. Під час єктенії священик читає (таємно) молитву 1-го антифону (1-у світильничну молитву): «Господи Щедрий і Милостивий...». По закінченні єктенії ієрей виголошує: «Бо Тобі належить усяка слава...». Кафизма 18-а,особливість читання якої полягає в тому, що після кожного антифону кафизми на вечірні Літургії Ранішосвячених Дарів виголошується мала єктенія.

Під час 1-го антифону ієрей переставляє Євангеліє, що лежить на святому антимінсі, на праву сторону престолу, розкриває антимінс і поставляє на нього дискос, відкриває дарохранительницю, яка стоїть на горньому місці престолу і, зробивши з дияконом земний поклін (в деяких храмах – два земні поклони ), покладає із благоговінням Раніш Освячений Агнець на дискос (в деяких храмах – за допомогою копія і лжиці), після чого творить земний поклін [33, c. 451]. До цього часу читець закінчує перший антифон: «Слава, і нині…». «Алилуя» (тричі). Диякон виголошує малу єктенію, під час якої священик у вівтарі читає (таємно) молитву 2-го антифону (2-гу світильничну молитву): «Господи, не суди нас в суворості Твоїй і не карай нас у гніві Твоїм...». Після закінчення єктенії ієрей виголошує: «Бо Твоя держава...». Хор: «Амінь.». Читець – 2-й антифон кафизми.

Під час 2-го антифону звершується кадіння Святого Агнця, що знаходиться на престолі. Після виголосу «Бо Твоя держава і Твоє є Царство...» ієрей і диякон доземно вклоняються перед Святими Дарами. Потім ієрей з кадилом, диякон зі свічкою тричі здійснюють кадіння навколо престолу. По закінченні кадіння обоє знову поклоняються перед Святими Дарами. Диякон виголошує малу єктенію, під час якої ієрей читає (таємно) молитву третього антифону (третю світильничну молитву): «Господи Боже наш, пом’яни нас, грішних і негідних рабів Твоїх...». Після закінчення єктенії ієрей виголошує: «Бо Ти Благий і Чоловіколюбний Бог єси ...». Хор: «Амінь.». Читець – 3-й антифон кафизми.

Під час 3-го антифону відбувається перенесення Святого Агнця на жертовник. Ієрей творить земний поклін перед Святими Дарами (в деяких храмах – два земні поклони), потім, тримаючи дискос перед собою.Перед священиком йде диякон із свічкою в лівій руці і кадилом у правій, переносить дискос на жертовник, йдучи через горнє місце. У цей час всі, що моляться у вівтарі стають на коліна. За благочестивим звичаєм, під час читання третього антифону всі, хто молиться в храмі, також схиляють коліна. Ієрей біля жертовника вливає в потир вино з водою, кадить спочатку звіздицю, ставить її на дискос, потім кадить малі покрівці, покриває ними, як звичайно, дискос і чашу (потир). Потім, обкадивши великий воздух, покриває ним дискос і потир разом, не вимовляючи ніяких проскомидійних молитов [25, c. 168 - 169]. При кожному священнодіянні ієрей промовляє тільки: «Господу помолимось», «Господи, помилуй». Після покриття воздухом священних сосудів ієрей виголошує: «Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, Боже наш, помилуй нас». Диякон поставляє запаленийпідсвічник на жертовник перед Святими Дарами і промоівляє: «Амінь.». Ієрей кадить Святі Дари і творить земний поклон.

Після перенесення Святих Дарів на жертовник, диякон виголошує малу єктенію, а ієрей повертається до престолу, згортає антимінс і знову покладає на нього Євангеліє і після закінчення єктенії виголошує: «Бо Ти єси Бог наш, Бог, щоб милувати і спасати...». Хор: «Амінь.».

Після кафизми співається «Господи, взиваю…» ( Пс.140) [10, c. 804-805]. Стихири на 10: Тріоді і Мінеї. «Слава, і нині» – Богородичний Мінеї. Під час співу стихир відбувається звичайне кадіння всього храму.

Під час співу останньої стихири на «Слава, і нині» відкриваються царські врата і звершується вхід з кадилом. Якщо на Літургії Ранішосвячених Дарів є за Уставом читання Євангелія (наприклад, 24 лютого - день пам’яті сорока мучеників Севастійських, 9 березня – перше, друге знайдення глави Хрестителя Господнього Іоана, перше в храмове або Полієлейне свято, в перші три дні Страсної седмиці), то вхід звершується з Євангелієм. Диякон бере кадило і просить у предстоятеля благословення: «Благослови владико кадило». Священик, благословляючи кадило, осіняє його хресним знаменням і читає молитву: «Кадило Тобі приносимо…» [16, c. 78]. Отримавши благословення, диякон одночасно зі священиком осіняє себе хресним знаменням, цілує престіл, та йде перед священиком через горнє місце північними дверима на солею слідом за двома свічконосцями [12, c. 4]. При цьому проходячи через горнє місце, свічконосці, диякон та священик осіняють себе хресним знаменням, кланяються предстоятелю, котрий відповідає взаємним поклоном. За іншою практикою, саме під час взаємного поклоніння на горньому місці диякон, підносячи кадило, просить у предстоятеля благословення: «Благослови, владико кадило…», а священик читає молитву на благословення кадила.

Вийшовши з вівтаря, священик стає на амвоні, навпроти царських врат, а диякон стає з правого боку від нього, свічконосці біля намісних ікон Спасителя і Богородиці. Всі одночасно хрестяться. Диякон і свічконосці кланяються предстоятелю. Потім диякон, схиливши голову і тримаючи трьома пальцями орар, як під час виголошення єктенії, повернувшись до священика тихо промовляє: «Господу помолимось». Священик тихо читає молитву входу: «Ввечері, вранці, опівдні…». Диякон обкаджує царські врата, намісні ікони Спасителя і Богородиці, потім обкадивши предстоятеля, показує орарем на схід і схиливши голову, тихо промовляє: «Благослови, владико святий вхід». Священик благословляючи, тихо промовляє: «Благословенний вхід святих твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків» Диякон відповідає: «Амінь» [9, c. 92].

Диякон: «Премудрість, станьмо побожно», заходить у вівтар царськими вратами, кадить престіл, горнє місце і стає з лівої сторони престолу, лицем до заходу, кадячи предстоятеля, котрий входить також до вівтаря. Хор співає гімн: «Світло Тихе…». Під час співу цього старовинного гімну, священик осіняє себе хресним знаменням і творить поясний поклін, підходить та цілує ікону Спасителя, яка знаходиться збоку, біля царських врат, потім знову хреститься і кланяється перед цією іконою. Далі, за сучасною практикою, священик повертається лицем на захід і благословляє свічконосців, котрі в цей час стають на солеї, навпроти царських врат, лицем на схід. Свічконосці поклонившись предстоятелю та один одному, заходять дияконськими дверима до вівтаря. В той час священик підходить до іншої сторони царських врат, хреститься і цілує ікону Божої Матері, потім знову хреститься і кланяється перед цією іконою. Слід зазначити, що 2 глава Типікону пропонує священику на вході цілувати «святі двері», тобто царські врата, однак, за традицією нашої церкви, по боках врат вішаються невеликі образи Спасителя і Богоматері. На вході саме їх і цілує предстоятель. Після цього він заходить у вівтар, цілує одночасно престіл і разом з ним іде на горє місце. Туди ж підходять і свічконосці. Всі одночасно хрестяться на схід, диякон і свічконосці вклоняються предстоятелю, в свою чергу священик кланяється до них. Свічконосці погасивши свічки, повертаються на свої місця, до того ж один з них бере кадило в диякона.

Священик з дияконом стоять на горньому місці лицем на захід (священик справа, диякон зліва). Диякон голосно виголошує: «Будьмо уважні». Ієрей благословляючи правою рукою виголошує: «Мир усім». Читець: «І духові твоєму». Диякон: «Премудрість». Читець: виголошує прокимен Тріоді (за звичайним чином) [17, c. 78 - 79].Треба сказати, що всі прокимни та паремії надруковані в Постових тріодях [13], [14]. Після виконання прокимна (з віршем) диякон: «Премудрість». Читець виголошує надписання 1-ї паремії Тріоді: «Буття читання». Диякон: «Будьмо уважні». Читається перша паремія Тріоді (царські врата зачиняються). Після закінчення паремії диякон: «Будьмо уважні», царські врата відкриіваються. Співається другий прокимен Тріоді. Після виконанняякого диякон виголошує: «Повеліть!». Священик при служінні без диякона слово «Повеліть!» не виголошує. Ієрей, взявши обома руками кадило і підсвічник зі свічкою, стоячи обличчям до престолу, накреслює ними над Євангелієм знак Хреста і вимовляє велемовно: «Премудрість, станьмо побожно». Після цього, повернувшись на захід, до народу, він підносить свічку з кадилом і виголошує: «Світло Христове просвітлює усіх». В цей час ті, що моляться, через глибокое благоговіння перед Господом Ісусом Христом – Світлом істини, схиляються до землі [29, c. 310]. Читець виголошує надписання 2-ї парамії Тріоді: «Притч читання». Диякон: «Будьмо уважні». Читається друга паремія Тріоді (царські врата зачиняються). Після закінчення паремії царські врата, за звичаєм, відкриваются. Ієрей, благословляючи читця, промовляє: «Мир тобі». Диякон: «Премудрість.». І слідує спів віршів великого прокимна: «Нехай піднесеться молитва моя...».

«Нехай піднесеться молитва моя...» – давній великий прокимен великопосних урочистих служб. Тому Устав вказує чтецю, на відміну від паремійних прокимнів, не виголошувати його, а співати (схема виконання така ж, як і у всіх великих прокимнів).

«І після прочитання паремій, промовляє ієрей: «Мир тобі.». І диякон: «Премудрість.». Читець: «Нехай піднесеться молитва моя…». Тоді співці правого і лівого хору, і присутні на Богослужінні люди стоять на колінах молячись. І після співу читця, 1-й хор співає також: «Нехай піднесеться молитва моя…» І читець, і інша частина хору, і всіприсутні, стоять на колінах, поки не доспівають. Потім читець співає 1-й вірш: «Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене…» І після проспівання вірша, співає 2-й хор: «Нехай піднесеться молитва моя…» Тоді читець, і 1-й хор, і всі присутні в храмі припадають на коліна. Також читець співає 2-й вірш: «Постав, Господи, охорону устам моїм…» І 1-й хорзнову співає: «Нехай піднесеться молитва моя…» І читець, і 2-й хор, і всі присутні, зновусхиляють коліна. І читець співає третій вірш: «Не схили серця мого…», і 2-й хор співає: «Нехай піднесеться молитва моя…». І читець, і 1-й хор, і народ схиляє коліна. І знову читець співає: «Нехай піднесеться молитва моя, наче кадило перед Тобою…». І тоді обидва хори, і всі присутні в церкві люди припадають на коліна, і стоять, поки читець співає. І піднявшись, доспівують на кліросі: «…підношення рукмоїх – як жертва вечірняя.». І після виконання творимо 3 поклони [12, c. 419].

Ієрей під час співу цих віршів, стоячи (стоять і всі священики, які звершують соборне служіння) перед престолом, звершує кадіння. При співі на кліросі «Нехай піднесеться молитва моя...» після вірша: «Не схили серця мого...» ієрей переходить до жертовника і кадить перед жертовником. Потім віддає кадило дияконові і, благоговійно вклонившись святині (поясний поклін), відходить до престолу. При заключному співі «Нехай піднесеться молитва моя...» предстоятель (і всі священики, які звершують соборне служіння) схиляє коліна перед престолом, а диякон продовжує кадити Святі Дари до закінчення співу.
Після закінчення співу «Нехай піднесеться молитва моя...» ієрей, за звичаєм, вимовляє молитву прп. Єфрема Сиріна (з трьома великими поклонами). На цьому, власне, вечірня закінчується. Коли буває читання Апостола та Євангелія (24 лютого, день пам’яті сорока мучеників Севастійських, 9 березня, перше і друге знайдення глави Хрестителя Господнього Іоана, в храмові свята та великих святих) [29, c. 312]. Слідом за молитвою – прокимен, Апостол, алилуарій і Євангеліє, якщо є за Уставом. Якщо ж немає Апостола і Євангелія, царські врата зачиняються. На Страсному тижні читається тільки Євангеліє [3, c. 158]. Єктенія «Промовмо всі...». Після закінчення єктенії священик виголошує: «Щоб і вони з нами славили…». При цьому виголосі він на антимінсі робить антимінсною губкою знак хреста, цілує губку і кладе її на правому боці антимінсу. (Верхня частина антимінсу розгортається так само, як і на повній літургії). Диякон виголошує: «Оголошені вийдіть, усі оголошені вийдіть…». Хор співає: «Господи помилуй». Починаючи з середи хрестопоклонної (четвертої) седмиці, після виголосу: «Щоб і вони з нами славили…» належить наступна особлива єктенія і молитва за тих, хто готується до Святого Просвічення (Хрещення), і читається вона священиком тихо. На літургіях Ранішосвячених Дарів встановлено такий додаток: диякон виголошує: «Оголошені вийдіть…». Під час єктенії священик тихо читає молитву за тих, що готуються до святого Просвічення: «Яви, Владико, лице Твоє…» Після співу «Тобі, Господи» священик виголошує закінчення молитви: «Бо Ти єси Просвічення наше…». Хор співає «Амінь», диякон виголошує: «Всі, хто до просвічення, вийдіть…», хор – «Господи, помилуй» [27, c. 32]. Після цього починається літургія вірних. Священик тихо читає першу молитву вірних: «Боже Великий і Хвальний…». Тоді диякон виголошує єктенію: «Заступи, спаси, помилуй…». Священик тихо читає другу молитву вірних: «Владико Святий і Преблагий…». Виголос священика являється завершенням таємної молитви. Коли священик служить без диякона, він, так само, як і на повній літургії, виголошує тільки перше і останнє прохання другої єктенії. Але не буде помилкою, якщо він виголосить єктенію повністю [17, c. 79]. Після виголосу диякона: «Заступи, спаси, помилуй…» хор співає: «Господи, помилуй» і диякон виголошує «Премудрість». Цим виголосом віруючим нагадується про особливу важливість подальшого Богослужіння, про час перенесення Ранішосвячених Св. Дарів зі Св. Жертовника на Св. Престіл. Священик проголошує закінчення другої молитви вірних: «За даром Христа Твого…».

На літургії Ранішосвячених Дарів замість Херувимської пісні співається особливий піснеспів: «Нині сили Небесні з нами невидимо служать...» [31, c. 25]. Під час співу цієї древньої пісні відчиняються царські врата. Диякон заходить північними дверима у вівтар і, взявши кадильницю, кадить святий престіл, жертівник, вівтар, а також священиків і дияконів. Іконостас і присутніх прихожан диякон не кадить. При звершенні кадіння диякон таємно читає 50-й Покаянний псалом. Потім ієрей, стоячи з дияконом перед престолом, здіймає руки до гори і молиться: «Нині сили Небесні...» (тричі), і цілує престіл. Потім йде до жертовника, тричі кланяється зі словами: «Боже, очисти мене грішного», тричі кадить Святі Дари і, віддавши кадило дияконові, покладає на його плече воздух. А сам правою рукою бере дискос і тримає його на рівні чола, в ліву руку бере чашута тримає її біля грудей і переносить Святі Дари з жертовника на престіл, виходячи північними дверима і входячи у вівтар Царськими вратами [2, c. 33 - 34].Дияконйде перед священиком обличчям до Святих Дарів з кадилом і кадить часто, а перед дияконом, як і на повній Літургії, йдуть свічконосці. Ніяких зупинок на солеї і поминань немає. Проте існує практика, коли ієрей проходячи через Царські врата, тихо промовляє: «З вірою і любов’ю приступимо…». Під час проходження ієрем через солею всі моляться і падають ниць. Після входу у вівтар ієрей ставить Святі Дари на антимінсі. Ті, що моляться, встають, хор співає: «З вірою і любов'ю приступимо ...». Ієрей відкладає покрівці, покриває воздухом (попередньо обкадившийого) Святі Дари і кадить їх. Під час цих священнодійств нічого не промовляється. Диякон мовчки приймає благословення від ієрея.

Після закінчення співу «З вірою і любов'ю...» покладаються три великих поклони. При цьому ієрей виголошує у вівтарі молитву прп. Єфрема Сиріна. Слід зазначити, що в Типіконі немає вказівок на виголошення в цьому місці служби молитви прп. Єфрема Сиріна, але звичай читання її є дуже поширеним. Царські врата зачиняються, завіса закривається наполовину [22, c. 16].Диякон виголошує єктенію «Доповнімо вечірню молитву нашу Господу...». Виголос: «І сподоби нас, Владико...». Хор: «Отче наш...». Ієрей: «Бо Твоє є Царство...». Хор: «Амінь». Ієрей: «Мир всім.». Хор: «І духові твоєму.». Диякон: «Голови наші вклонімо перед Господом». Хор: «Тобі, Господи.». Ієрей: «Благодаттю і щедротами...». Співці протяжно співають: «Амінь.».

Закривається повністю завіса царських врат. Диякон: «Будьмо уважні». Ієрей вкладає праву руку під воздух, «з благоговінням і страхом» доторкаючись до Святого Агнця, і виголошує: «Раніш освячене Святеє святим». Хор: «Єдиний Свят ...» і запричастний стих: «Споживіть і пізнайте, що благий Господь», «Алилуя» (тричі) [33, c. 457]. Якщо читалися Апостол і Євангеліє святого, то співається і причасний святого.

Ієрей відкладає воздух і знімає звіздицю. Диякон входить у вівтар і промовляє: «Розломи, владико, Святий Хліб». Священик зі словами: «Розломлюється і розділяється Агнець Божий...», роздроблює Святий Агнець на чотири частини і вкладає частинку з найменуванням «ІС» в потир, нічого не промовляючи. Теплота вливається в потир теж в мовчанні. Тоді священик ділить частину з написом «ХС» і промовляє: «Дияконе, приступи.». Диякон, підійшовши, чинить поклін, побожно прохаючи прощення, і промовляє: «Ось приступаю…», після чого священик подає часточку Святих Таїн дияконові і промовляє: «Священнодиякону (ім’я) подається…». Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священика, відходить за святий престіл і, вклонивши голову, молиться: «Вірую, Господи, і визнаю…». Так само священик промовляє: «Чесне, і пресвяте, і пречисте…», після чого, взявши одну часточку Святих Таїн, вклоняє голову і молиться: «Вірую, Господи, і визнаю…». І так причащаються з великою обережністю. Тоді ієрей бере губку і, обтираючи руку, тричі промовляє: «Слава Тобі, Боже.». Поцілувавши губку, кладе її на місце [18, c. 926].

Особливістю причащання є те, що коли літургія Ранішосвячених Дарів звершується священиком з дияконом, то диякон, прийнявши частину Святих Таїн, не випиває з потира і не споживає антидора, оскільки він здійснює це після споживання Святих Дарів. Так само чинить священик, якщо служить без диякона. Споживши антидор, священик промовляє молитву подяки: «Дякуємо Тобі, Спасителеві всіх, Богу…» [18, c. 926].

Коли є причасники, то священик, причастившись розділює останні дві частини Агнця з написом НІ КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і вкладає їх до святої чаші. Диякон відкриває катапетасму і відчиняє Царські врата. Вклонившись побожно один раз, диякон бере від священика святу чашу, підходить до Царських врат, звертається до народу і, підносячи чашу, виголошує: «Зі страхом Божим і вірою приступіть». Хор: «Благословлю Господа повсякчасчас, хвала Його в устах моїх». Священик з амвону, повернувшись лицем до народу, промовляє молитву перед причастям: «Вірую, Господи, і визнаю…». Причасники, склавши хрестообразно руки на грудях, підходять один за одним до причастя.

Під час причастя диякон, або два паламарі підкладають причасникові під бороду плат, яким після причастя витирає йому уста. Причастившись, причасник цілує край святої чаші і, відійшовши приймає антидор (просфору) і теплоту, запиваючи нею святе Причастя. За сучасною практикою Української Православної Церкви на літургії Ранішосвячених Дарів немовлят не причащають. Причастивши вірних, священик входить у вівтар і ставить Святощі на святому престолі, а тоді повертається до людей і, благословляючи їх виголошує: «Спаси, Боже, людей Твоїх...». Хор: «Хліб Небесний і Чашу Життя споживіть і пізнайте, що благий Господь». «Алилуя» (тричі). Перед віднесенням на жертовник священик тричі кадить Святі Дари, але слова: «Вознесися на небеса, Боже...» не вимовляє Священик віддає кадило дияконові і, взявши святий дискос, ставить його на голову диякона; диякон побожно приймає його, стоячи лицем до царських врат, нічого не промовляє, відходить до святого жертовника і ставить на ньому святий дискос. Священик вклоняється і, взявши святу чашу, творить над антимінсом знак хреста, тихо промовляючи: «Благословен Бог наш…».

Потім, повернувшись обличчям до людей, благословляє їх святою чашею і виголошує: «Завжди, нині і повсякчас...». Тоді відходить до святого жертовника і ставить там Святощі. Хор співає: «Нехай повні будуть уста наші...». Диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайному місті, виголошує єктенію подяки. По завершенні єктенії священик виголошує заамвонну молитву. [8, c. 299 - 303].

Після заамвонної молитви: «Владико Вседержителю, Ти все творіння премудро сотворив...» хор співає: «Амінь.». «Нехай буде ім'я Господнє...» (тричі). «Слава, і нині». Псалом 33-й: «Благословлю Господа…». Під час читання або співу тридцять третього псалма ієрей роздає антидор, що зберігався з повної літургії, для всіх, хто був присутній. Потім ієрей, благословляючи народ, виголошує: «Благословення Господнє на вас...». Хор: «Амінь.». Ієрей: «Слава Тобі, Христе Боже...». Хор: «Слава, і нині», «Господи, помилуй» (тричі), «Благослови» [27, c. 36]. Ієрей творить відпуст: «Христос, істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, і святого ( храму, дня і наступного дня), святого отця нашого Григорія Двоєслова, папи Римського і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і Чоловіколюбець. Такий відпуст виголошується до Страсної седмиці. На страсній седмиці промовляється відпуст відповідного дня [29 с. 323]. Хор співає уставне многолітня [27, c. 36]. Зайшовши у вівтар, священик читає подячні молитви.

В п’ятницю першого тижня Великого посту після літургії Ранішосвячених Дарів відправляється чинопослідування святому великомученику Феодору Тирону [28, c. 214].

Священик дає вірним для цілування Святий Хрест, після чого богослужіння завершується.

Джерела
1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1416 с.
2. Божественна Літургія Раніш Освячених Дарів. К.: Видання Української Православної Церкви, 1991. – 50 с.
3. Великий сборник. Т.3. – Мукачево: Видання Мукачівсько–Ужгородської Православної єпархії, 2002. – 375 с.
4. Перший тиждень Великого посту. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2012. – Т. 1. – 688 с.
5. Перший тиждень Великого посту. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2012. – Т. 2. – 520 с.
6. Псалтир. – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2001. – 440 с.
7. Святитель Симеон архиепископ Солунский. Премудрость нашого спасення. М. – 2010. – 639 с.
8. Служебник. К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2012 – 602 с.
9. Служебник: у 2–х ч. – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2006 ч.2 – 239 с.
10. Собрание древних литургий восточних і западних. Анафора евхаристическая молитва. – М., « ДАРЪ», 2007. – 1024 с.
11. Сочинения блаженного Симеона, архиепископа Фессалоникийского // Писания святих отцов и учителей Церкви, относящиеся к истолкованию Православного Богослужения. СПб. – 1857. Т. 3. – С. 4–248.
12. Типикон. – К.: Украинская Православная Церковь, 1997. – 578 с.
13. Тріодь постова. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату. – 2002. – 694с.
14. Тріодь постова. К.: Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату. – 2005. – Ч.2. – 355 с.
15. Часослов. – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2006. – 391 с.
Література
16. Божественная Литургия. Литургия Преждеосвященных Даров. // ЖМП – М.: Издание Московской Патриархии., 1982. – № 5. – С.78–79.
17. Божественная Литургия. Литургия Преждеосвященных Даров. // ЖМП – М.: Издание Московской Патриархии., 1982. – № 9. – С. 79.
18. Булгаков С. Настольная книга для священно–церковно–служителей. М. – 1993. – Ч.1. – 944 с.
19. Гаслов И., Кашкин А. Православное Богослужение. Практическое руководство для клириков и мирян. – СПб., 2010. – 398 с.
20. Дьяковский Е. Последование часов и изобразительных. Историческое исследование К. – 1913. – 302 с.
21. Евгений, архимандрит. Объяснение Литургии Преждеосвященных Даров. СПб. : Типография Т–ва «Свет». 1859. – 69 с.
22. Казаков С., свящ. Великопостное богослужение. Свято–Троицкая Сергиева Лавра. – 2003. – 20 с.
23. Кашкин А. Православное Богослужение. Руководство для клириков и мирян в двух частях. М. – 2003. – 85 с.
24. Киприан (Керн), архим. Евхаристия. Париж, 1947. – 207 с.
25. Красносельцев Н. Сведения о некоторых литургических рукописях ватиканской библиотеки с замичаниями о составе и особенностях богослужебних чинопоследований, в них содержащихся, и с приложениями. Казань – 1885. – 375 с.
26. Літургія. Порядок літургії Передосвячених Дарів // Православний вісник. – К.: Видання Екзарха всієї України, митрополита Київського і Галицького., 1990. – №3. – С. 34–40.
27. Літургія. Порядок літургії Передосвячених Дарів // Православний вісник. – К.: Видання Екзарха всієї України, митрополита Київського і Галицького., 1990. – №5. – С. 31–36.
28. Мансветов И., проф. Церковный устав (Типик), его образование и судьба в Греческой и Русской Церкви. – М.: 1885.–448 с.
29. Настольная книга священнослужителя, Т.1. – Свято–Успенская Почаевская Лавра , 2007. – 784 с.
30. Настольная книга священнослужителя, Т.8. – Свято–Успенская Почаевская Лавра., 2007. – 792 с.
31. Никулина Е. Литургика. Богослужебный Устав и гимнография. – М. – 2007. – 97 с.
32. Порядок Літургії Передосвячених Дарів (Св. Григорія Двоєслова) // Православний вісник – К.: Видання Екзарха всієї України, митрополита Київського і Галицького, 1990. – № 3. – С.34–40.
33. Розанов В. магистр. Богослужебний устав Православной Церкви. М. – 2000. – 675.

протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я