Молитва за померлих

Za pomerlyhМи православні християни молимося за померлих від самого заснування Церкви Христової. Але є християни, що належать до протестантських віросповідань, які відкидають молитви за померлих, посилаючись на те, що нібито в Біблії немає прямих вказівок на молитви за померлих. Протестантське віровчення є помилковим. Воно виникло лише в ХVІ ст. До цього часу всі Церкви на Сході і Заході завжди молились за померлих.

На чому ґрунтується твердження Церкви про необхідність молитви за померлих? На двох підставах: по-перше, на вірі у безсмертя душі у загробне життя, в якому душі блаженствують або страждають; по – друге, на вічній любові, тобто на любові живих до померлих.

Молитва за померлих – це найкращий вираз християнської любові до дорогих нашому серцю ближніх людей які відійшли у вічність. І тому даремно дехто думає, що молитва за померлих не приносить їм ніякої користі, що благодійність молитви простягається тільки на живих. Ми не сприймаємо такої неправди, а віруємо словам Господа нашого Ісуса Христа, який навчає нас, що «Бог не є Богом мертвих, а живих»(Мф.22. 32.), а тому молимось перед Ним не за мертвих, - що вже ніби не існують, а за живих, що перейшли у вічне життя.

Чого ми повинні просити у Бога, коли молимось за померлих? Одного – прощення їхніх гріхів і дарування їм Царства Небесного, де немає ніяких страждань, ні журби, а лише нескінчене блаженне життя. Усвідомлення того, що наші померлі грішили на землі, спонукає нас благати Бога спасти померлого, визволити його з пекла і дарувати йому блаженне життя в оселях Отця Небесного. Серце, що палає любов’ю до померлого, сповнене віри в Господа Ісуса Христа, який дав нам надію, що й і в загробному житті є відпущення гріхів, - таке серце молиться за спасіння померлого з вірою і надією. Христос Спаситель сказав, що хула на Святого Духа не проститься ні в цьому, ні в майбутньому світі. Тільки цей гріх не проститься ні тут, на землі, ні там, на небі, а інші гріхи можуть прощатися на небі після смерті.

До поминання померлих нас також закликають отці і вчителі Церкви. Так блаженний Ієронім повчає: «на похоронах потрібно не тільки проливати сльози, але ще більше треба приносити бальзам добрих діл, бо вони так гасять гріхи, як вода гасить вогонь». Блаженний Августин говорив: «пишні похорони, дорогі надгробки не дають жодної користі, але в тому, що молитва Церкви, відправа літургії, милостині приносять користь померлим,- не треба сумніватися». А найвиразніше говорив про молитовне поминання померлих святитель Іоанн Злотоуст: «не без причини наказали апостоли при відправі Божественних Таїнств споминати померлих, бо знали, скільки вони з них одержують користі й помочі». Подібно висловлювалися і св. Кирило Єрусалимський, і Григорій Богослов та інші отці і вчителі Церкви Христової.

Молитва за померлих є милостинею духовною. «для померлих братів наших і сестер поминання – немов шматок хліба голодному і кухоль води спраглому. Це велике добре діло » - говорить святитель Феофан Затворник. Особливо благотворна для померлих молитва, з’єднана з літургією, коли відправляється принесення безкровної Жертви, виймаються часточки з просфори, а потім, по завершенню літургії, опускаються у чашу зі словами: «відмий гріхи тих, кого поминали, чесною твоєю кров’ю». У приватній молитві християнинові рекомендується поминати померлих під час читання Псалтирі.

Велику користь для померлих приносять панахиди. Як промінь блискавки сягає з кінця в кінець по небу, так молитва ця – по всіх померлих. Слідом за нею і милостивий погляд Бога. Тому, що під час панахиди ми молимось за померлих у двічі сильніше, через те, що приносимо за них жертву Богу, і свою молитву.

Свята Церква, молячись постійно за всіх раніше спочилих отців і братів наших, здійснює також за нашим бажанням окреме молитовне поминання за кожного померлого родича чи ближнього нашого, в дні пам’яті їх, а особливо важливі дні після упокоєння їх: третій, дев’ятий і сороковий. Поминання в ці дні звершується за переданням апостольським і встановлено з таких причин.

На третій день перш за все тому, що померлий був охрещений в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа, Бога, Єдиного в Тройці, і беріг непорочною віру, прийняту під час святого хрещення.

По – друге, тому, що він беріг три богословські доброчинства, які служать основою нашого спасіння, а саме Віру, Надію і Любов.

Крім такого богословського значення поминання померлих на третій день, воно має ще значення потаємне, що стосується загробного стану душі. Коли святий Макарій Олександрійський просив ангела, що супроводжував його в пустині, пояснити йому значення церковного поминання на третій день, то ангел відповів йому: « Коли на третій день буває в церкві приношення, тоді душа померлого одержує від ангела, що стереже її, полегшення скорботи, яку вона відчуває в розлучення з тілом, – одержує тому, що славослів’я і приношення в Церкві Божій за неї здійснено, від чого в ній народжується добра надія, бо протягом двох днів дозволяється душі разом з ангелами, що перебувають з нею, ходити, де хоче, по землі. То ж душа, що любить тіло, ходить іноді біля будинку, в якому покладене тіло, і таким чином проводить два дні як птиця, шукаючи собі гнізда. А досконала душа ходить по тих місцях, у яких мала звичай творити добро. На третій же день після смерті, душа возноситься на небеса для поклоніння Богові».

На дев’ятий день Свята Церква здійснює молитви та безкровну жертву за померлого, щоб душа його удостоїлась бути причисленою до лику святих молитвами і заступництвом дев’яти ангельських чинів. Святий Макарій Олександрійський, згідно одкровенням ангельським, говорить: «Після поклоніння Богу на третій день повелівається показати душі різні чудові обителі святих і красу раю. Все це розглядає душа шість днів, дивуючись і прославляючи Творця всього - Бога. Споглядаючи все це, вона змінюється і забуває скорботу, яку відчувала перебуваючи в тілі. Але якщо вона винна в гріхах, то бачачи насолоди Святі, вона починає тужити і докоряти собі, кажучи: « Горе мені, скільки я метушилася в тому світі! Захопившись вдоволенням пристрастей, я провела більшу частину життя безпечно, не послуживши Богові як слід, щоб і мені удостоїтись цієї благодаті та слави. Горе мені, нещасній!» Після огляду протягом шести днів усієї радості праведників, вона знову, підноситься ангелами на поклоніння Богу».

Ґрунтуючись на переданні Апостолів, що узаконили в Церкві Христовій стародавній юдейський звичай – оплакувати померлих сорок днів – Свята Церква справедливо й побожно з найдавніших часів постановила за правило творити поминання померлих протягом сорока днів і особливо в сороковий день. Як Христос переміг диявола, пробувши сорок днів у пості та молитві, так само і свята Церква, приносячи протягом сорока днів молитви, милостині та Безкровні Жертви за померлого, випрошує йому в Господа благодать перемогти ворога, повітряного князя тьми, і одержати в насліддя Царство Небесне. Святий Макарій Олександрійський, розмірковуючи про стан душі людської після смерті тіла, проводжує: « Після вторинного поклоніння Владика всіх повеліває відвести душу впекло і показати їй місця мук, що знаходяться там, різні відділення пекла і різноманітні муки нечестивих, в яких душі грішників безперервно ридають і скрегочуть зубами. Над цими різними місцями мук душа носиться тридцять днів, тремтячи, щоб і самій не потрапити в них.

На сороковий день вона знову підноситься на поклоніння Господу Богу, і тепер вже Суддя визначає належне їй по ділах її місце перебування». Великий цей день для померлого, бо вирішується доля його до Страшного Суду Божого, а тому справедливо заповідає Свята Церква старанну молитву за померлого в цей день.

Поминання померлих в перші дні після кончини важливе і необхідне ще й тому, що полегшує душі померлого перехід, від землі на небо через так звані митарства. Святий Кирило Олександрійський говорить: « В час розлучення душі нашої з тілом стануть перед нами з одного боку Воїнства й Сили Небесні, з другого влади тьми, лихі миродержці, повітряні митареначальники, випробувачі і викривачі наших діл. Побачивши їх, душа збентежиться, здригнеться, затремтить і в сум’ятті й жахові буде шукати собі захисту в ангелів Божих. Але, будучи прийнята святими ангелами і під покровом їх долаючи повітряний простір і підіймаючись вгору, вона зустріне митарства, неначе якісь застави або митниці, на яких вимагатиметься плата за гріхи, – вони будуть перегороджувати її шлях до Царства Небесного, будуть зупиняти і стримувати її прагнення до нього. На кожному з цих митарств вимагатиметься звіт про особливі гріхи.

Православна Церква поряд з молитвами за померлих, закликає нас утриматися від усього злого, творити милостиню, читати Святе Письмо і тому подібне. Крім цього ще дуже корисно причащатися у дні, коли ми особливо поминаємо померлих. Тому що під час причастя ми лікуємо себе від гріхів, а тим самим духовно з’єднуємося з Богом, а в міру цього єднання ми стаємо здатні до духовного єднання з душею іншої людини, здатними допомогти їй піднятися, змінити своє становище. Тому чим чистіша душа, тим більшу допомогу ми зможемо дати душі померлого. Вона, там через нас, може з’єднатися з Богом в тій мірі, в якій ми з’єдналися з Ним на землі. Тому ми повинні поєднувати молитву з добрими справами, з відвідуванням Храму Божого, причащанням Чесного Тіла і Крові Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. І таким чином благати Господа про прощення гріхів померлого.

Процес спасіння грішників буде продовжуватися до другого пришестя Христового, до Страшного Суду, коли остаточно і навічно відбудеться відокремлення зла від добра, грішників від праведників. Тоді вже неможливою стане молитва праведників за грішників.

А поки маємо час і можливість молитися за померлих, будемо виконувати свій обов’язок, і надіятися що Всемилостивий Господь почує наші молитви і простить гріхи нашим померлим.

Сич Тарас