ПОДІЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917 РОКУ, ЇЇ ВПЛИВ НА ДЕРЖАВО-ТВОРЧІ ПРОЦЕСИ ТА ЦЕРКВУ В УКРАЇНІ

      Лютнева революція 1917 р. в Російській імперії призвела до падіння царської влади. 3 березня 1917 р. російський цар Микола ІІ зрікся престолу і до влади приходить Тимчасовий уряд.

      Завдяки революції українська земля отримала довгоочікувану сводобу, право та можливість  створення  української незалежної держави та відродження  української православної церкви після більше, як двох століть російського панування на нашій батьківщині.

     У березні 1917 р. утворено Українську Центральну Раду (ЦР) на чолі з великим українським історикомта політичним діячем  Михайлом Грушевським (1866-1934 рр.)

     23 червня 1917 р. – перший універсал ЦР. Проголошено автономію України;

     16 липня 1917 р. – другий універсал ЦР. Визнання Центральної ради Тимчасовим урядом  Росії;

    20 листопада 1917 р. – третій універсал ЦР. Проголошено утворення Української Народної Республіки (УНР);

    22 січня 1918 р. – четвертий універсал. УНР проголошується самостійною, ні від кого  незалежною, вільною суверенною державою українського народу.

    Події  революції позитивно вплинули й на відродження української православної церкви. На першому Всеукраїнському православному церковному соборі в м.Києві, який проводився  14 – 30 жовтня 1921 р., проголошено створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ), на чолі з Митрополитом Василем Липківським.

     Українська земля та церква нарешті отримали ту довгоочікувану свободу, яка виборювалась представниками української еліти, інтелігенції протягом більше двох століть російського рабства. Відроджується українська культура. На обрії мистецтва з’являється низка письменників та поетів, які у своїх творах українською мовою оспівують любов до своєї батьківщини та українського народу. Відроджується український театр, Лесь Курбас стає засновником нового театру «Березіль». Основоположником  українського кіномистецтва стає письменник і режисер Олександр Довженко.

     Осередком відродження української культури та духовного життя на Вінничині була Камянець-Подільська духовна семінарія. Важливим було відродження української мови в повсякденному житті, школі та церкві. Богослужіння почали здійснюватись українською мовою.

     Та на жаль ці позитивні зміни були не довготривалими, адже в Росії набирала своєї політичної сили більшовицька партія. З створенням СРСР у 1922 р., Україна, як  держава та українська церква втрачають свою незалежність. З цього часу розпочинається час русифікації, репресій українського народу, та масові гоніння на православну церкву. Нищилось все, що мало українське спрямування – культура, традиції, мова. Тих хто був прихильником українських ідей, хто просто любив свою батьківщину, культуру, мову, звинувачували в українському націоналізмі. Репресій зазнали найкращі письменники та поети, які потім отримали статус «Розстріляне відродження». Зазнав репресій український театр. Кіномистецтво теж зазнало утисків, Олександр Довженко знімав свої фільми під гнітом ідей більшовиків. Свій геніальний фільм «Земля», який ввійшов у список 12 найкращих фільмів всіх часів і народів того часу. Режисер змушений був показувати в кінострічці позитивні моменти колективізації, що надзвичайно пригнічувало митця, адже він був справжнім поетом кіно, та безмежно любив Україну та її культуру. Репресій зазнав і очільник УНР М.Грушевський, який був звинувачений в українському націоналізмі. Та найтрагічнішою сторінкою в українській історії, всього українського народу став голодомор 1932-33 рр., який був свідомим актом геноциду українського народу з боку Росії (Радянського Союзу).

     Гоніння на церкву розпочиналися поступово, ще до створення Радянського союзу і потім набули масового характеру.  23 січня 1918 р. прийнято декрет «Про відділення церкви від держави і школи від церкви». В школах заборонялося викладати Закон Божий, та виражати свою приналежність до Православної церкви, говорити про Бога та взагалі виражати свої релігійні переконання. В 1922 р. видано декрет «Про вилучення церковних цінностей». Церковна утвар вивозилась, а храми руйнувались. Гонінь та масових репресій зазнало духовенство, священнослужителів відправляли  концтабори та розстрілювали. м.Вінницю горе теж не оминуло в 1937-38 рр. в Центральному міському парку більшовиками були проведені масові розстріли, про що засвідчили розкриття масових братських могил під час німецької окупації в 1943 р.

     Для Радянського Союзу, який мав на меті здійснювати свою кроваву політику, потрібно було знищити церкву. Адже саме церква є оплотом вічних цінностей добра та любові, адже Бог є любов, а там де є любов не може бути зла. І збулися слова Ф.Достоєвського, герой роману «Брати Карамазови» каже «Якщо Бога немає – то все дозволено». Радянська влада робила все можливе щоб знищити церкву, щоб не залишилось навіть такого поняття, як християнин. Але Спаситель наш Господь Ісус  Христос сказав -  «Збудую Церкву Мою, і врата пекельні не здолають її» (Мф. 16:18).  І дійсно ми бачимо, що не зважаючи на такі масові гоніння церква вистояла, адже церква створена Богом, а Бог є абсолютна істина, а істину перемогти не можливо.

    Сьогодні кожен із нас має задуматись, чи можемо ми жити без Бога, чи можемо творити нову самостійну, вільну державу не опираючись на заповіді Божі та загальноприйняті моральні цінності? Ні не можемо, адже бачимо, яке зло було в державі, яка була безбожною, в якій людське життя нічого не вартувало.

    Античний філософ та ритор Цицерон вказував – «Історія – вчителька життя, яка вказує нам, як слід жити». Ми маємо зробити відповідні висновки, щоб історія не повторилася, і знову не сіялося зло, тому ми повинні  перебувати в добрі та любові. Адже Святе Письмо нам говорить - «Бог є Любов, і хто перебуває в любові той перебуває в Бозі, і Бог перебуває у ньому» (1 Ін. 4:16).

Студент КПБА

Михайло Кушнір